Читати книгу - "Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди"

вашими речами, наприклад: прив’язаність до минулого, прагнення до стабільності в майбутньому або поєднання обох. Важливо зрозуміти свою «модель власності», тому що вона виражає цінності, які керують вашим життям. Питання про те, чим ви хочете володіти, – це насправді питання про те, як ви хочете прожити своє життя. Прив’язаність до минулого та страх перед майбутнім не тільки впливають на вибір речей, якими ви хочете володіти, а й є критерієм, за яким ви ухвалюєте рішення щодо кожного аспекту вашого життя, зокрема вашого ставлення до людей та роботи.

Наприклад, жінка, яка хвилюється за своє майбутнє, навряд чи вибере собі чоловіка, який їй подобається і з яким їй було б добре. Вона, мабуть, вибере того, стосунки з яким будуть вигідні або який виключить можливість, що жінка залишиться в майбутньому сама. Коли мова йде про вибір професії, та сама жінка, швидше за все, обере роботу у великій компанії, оскільки це забезпечить їй більше можливостей у майбутньому або вона зможе прагнути до певної кваліфікації, що стане гарантією стабільності, а не через те, що ця робота їй подобається і вона б хотіла нею займатися. Натомість дівчині, яка живе минулим, буде важко перейти до нових стосунків, оскільки вона не може забути хлопця, з яким розійшлася два роки тому. Їй навіть буде важко спробувати нові методи, навіть якщо попередній метод більше не є ефективним, оскільки до цього моменту він таки працював.

Коли ця чи інша модель мислення ускладнює наше розставання з речами, ми не бачимо, що нам потрібно саме зараз. Ми не впевнені, що дасть нам радість і що ми шукаємо. У результаті ми збільшуємо кількість непотрібних речей, фізично та морально ховаючи себе в них. Найкращий спосіб визначити, що нам необхідно, – позбутися того, що нам непотрібне. Не варто здійснювати подорожі в далекі країни чи влаштовувати день покупок. Усе, що вам потрібно зробити, – це виключити всі речі, яких ви не потребуєте, знайшовши до кожної з них правильний підхід.

Процес розгляду та відбору наших речей може бути досить болісним. Він змушує нас глянути в обличчя нашим недолікам та слабким місцям, нерозумним рішенням, які ми робили в минулому. Мені не раз було соромно, коли я дивилась в обличчя своєму минулому під час прибирання. Моя колекція ароматизованих гумок ще з початкової школи; колекція предметів за мотивами мультфільмів, яку я збирала в старшій школі; одяг, який я купувала в старших класах, що надавав мені дорослішого вигляду, але який мені зовсім не личив; сумки, які я купувала через їхній гарний вигляд у крамниці, хоча знала, що вони мені непотрібні. Речі, які нам належать, реальні. Вони існують тут і зараз, будучи результатом рішень, які ми ухвалювали в минулому. Неправильно ігнорувати їх чи позбуватися без належного розгляду, ніби заперечуючи вибір, який ми колись робили. Саме тому я виступаю проти того, щоб ви дозволяли речам накопичуватися або викидали їх без ретельного обдумування. Лише коли ми дивимося на свої речі по черзі й переживаємо ті емоції, які вони пробуджують, ми можемо по-справжньому оцінити наші з ними відносини. Існує три способи підходу до речей, які нам належать, – оцінити їх зараз, оцінити їх колись або уникати оцінювання до кінця своїх днів. Вибір за нами. Але особисто я вважаю, що краще оцінити їх зараз. Якщо ми визнаємо свою прив’язаність до минулого чи страх перед майбутнім, щиро оцінивши свої речі, ми зможемо побачити, що насправді має для нас значення. Цей процес своєю чергою допомагає нам визначити наші цінності та зменшити сумніви й розгубленість під час ухвалення рішень. Якщо ми впевнені у своєму виборі й переходимо до дій з ентузіазмом, не дозволяючи сумнівам стримувати нас, ми зможемо досягнути більшого. Інакше кажучи, що швидше ми розберемося зі своїми речами, то краще. Якщо ви плануєте навести лад у своєму будинку, починайте зараз.

Як дізнатися, без чого ми можемо обійтися?

Як тільки люди по-справжньому починають прибирати, вони мішками виносять сміття зі свого дому. Я чула, що багато моїх клієнтів порівнюють між собою, скільки пакетів непотребу вони викинули та що знайшли у своєму домі. Одна подружня пара позбулася двохсот пакетів непотребу й понад десяти інших предметів, що не помістилися в пакети. На сьогодні така кількість є рекордною. Більшість людей, почувши про це, сміються і думають, що в цієї пари був дуже великий будинок з чималою кількістю комірчин, але це не так. Вони жили у звичайному двоповерховому домі з чотирма кімнатами. Його площа була трохи більшою, ніж багатьох інших японських будинків, оскільки в ньому було ще й мансардне приміщення, але різниця в просторі була не такою вже й значною. Хоча на перший погляд здавалося, що в домі є багато речей, все одно було важко сказати, що в ньому ховається стільки непотребу. Інакше кажучи, будь-який дім має потенційну можливість накопичити такий самий об’єм сміття.

Коли ми сортуємо й викидаємо речі моїх клієнтів, ми не зупиняємося на половині шляху. За середніми показниками одна людина без будь-яких проблем викидає від двадцяти до тридцяти 45-літрових сміттєвих пакетів, а для сім’ї, яка складається з трьох членів, ця цифра становить близько сімдесяти пакетів. Загальна кількість викинутих моїми клієнтами речей перевищила б двадцять вісім тисяч пакетів, а кількість індивідуальних предметів вже перевищила позначку мільйон. Незважаючи на таке радикальне скорочення кількості речей, ще жодна з моїх клієнток не скаржилася, що в неї в зв’язку з цим виникли якісь проблеми. Причина очевидна: викидання речей, які не викликають радості, не завдає жодної шкоди. Закінчивши прибирання, усі мої клієнти дивуються, що не відчувають дискомфорту у своєму повсякденному житті. А це свідчить про те, що весь цей час вони жили в оточенні непотрібних їм речей. Не існує жодних винятків. Навіть ті клієнти, у яких залишилася п’ята частина від початкової кількості речей, роблять такий самий висновок.

Звичайно, я не стверджую, що мої клієнти ніколи не шкодують про те, що викинули певну річ. Це далеко не так. Ви маєте очікувати, що таке може трапитися щонайменше тричі під час процесу прибирання, але вам не слід хвилюватися. Хоча мої клієнти і шкодують про певну річ, але вони ніколи не скаржаться. Вони вже дізналися зі свого досвіду, що будь-яку проблему, спричинену браком чогось, можна вирішити діями. Коли мої клієнтки розповідають про якусь річ, яку не треба було викидати, їхня розповідь звучить дуже бадьоро. Більшість із них сміються та кажуть: «У певний момент я