Читати книгу - "Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди"

Такий коментар дала моя клієнтка (їй близько тридцяти років), яка любила вчитися і створила широке коло контактів. Її життя кардинально змінилося після того, як вона пройшла мій курс. Найбільше вона не хотіла розлучатися зі своєю величезною колекцією конспектів та семінарських матеріалів, але коли вона зрештою викинула їх, то почувалася так, ніби з неї зняли важкий тягар. Позбувшись майже п’ятисот книжок, які планувала прочитати коли-небудь, вона побачила, що кожного дня отримує нову інформацію. А коли вона викинула цілу гору візиток, люди, з якими вона хотіла спілкуватися, почали самі їй телефонувати і вона могла зустрітися з ними в будь-який момент. Хоча до мого курсу вона цікавилася духовністю, після моїх лекцій вона задоволено сказала: «Прибирання має набагато більший ефект, ніж фен-шуй, камені сили та інші духовні речі». З того часу вона з головою поринула в нове життя, покинула роботу й знайшла видавця для власної книжки.

Прибирання кардинально змінює життя людини. Це стосується кожного. Його ефект, який я називаю «магією прибирання», феноменальний. Іноді я запитую своїх клієнтів, як змінилося їхнє життя після мого курсу. Хоча зараз я вже звикла до їхніх відповідей, спочатку вони мене дивували. Життя всіх без винятку людей, які здійснили ретельне та повне прибирання за один раз, пішло в кардинально іншому напрямку.

Клієнтка, про яку згадувалося вище, була неохайною все своє життя. Коли мати побачила її прибрану кімнату, вона була така вражена, що й сама записалася на мій курс. Хоча вона вважала себе охайною людиною, вигляд доньчиної кімнати переконав її в протилежному. Їй настільки сподобалося позбуватися непотребу, що вона не відчувала й краплини жалю, розлучаючись зі своїм чайним сервізом, який коштував 250 доларів, і з нетерпінням чекала днів вивезення сміття.

«Раніше я не була такою впевненою в собі. Я все думала, що мені потрібно змінитися, що я маю бути іншою, але зараз подобаюся собі такою, якою я є. Засвоївши чіткий принцип, за яким я оцінюю речі, я набула впевненості в собі». Як ви розумієте з її слів, один із найбільших ефектів прибирання – впевненість у своїй здатності приймати правильні рішення. Прибирання означає брати в руку кожну річ, запитувати себе, чи дає вона радість, і, керуючись цим принципом, вирішити, чи хочете ви її залишити. Повторюючи цей процес сотий і тисячний раз, ми природним шляхом вдосконалюємо нашу здатність ухвалювати рішення. Людям, яким бракує впевненості у власних судженнях, бракує впевненості й у собі. Колись я також була невпевненою. Саме прибирання мене врятувало.

Магія прибирання дає більше впевненості в житті

Я дійшла висновку, що моє захоплення прибиранням було мотивоване бажанням здобути визнання з боку батьків і комплексом, який стосується моєї матері. Будучи середньою дитиною у сім’ї, після трьох років я не отримувала багато уваги від своїх батьків. Звичайно, вони робили це ненавмисно, але в оточенні свого старшого брата та молодшої сестри я не могла цього не відчути.

Інтерес до хатньої роботи та прибирання з’явився, коли мені було приблизно п’ять років і я намагалася не створювати проблем своїм батькам, які були зайняті вихованнях двох інших дітей. У дуже ранньому віці я також зрозуміла, що необхідно уникати залежності від інших людей. І звичайно, я хотіла, щоб мої батьки похвалили мене та звернули на мене увагу.

З моменту вступу до початкової школи я користувалася будильником, аби прокидатися раніше за інших членів сім’ї. Я не любила покладатися на інших людей, мені було важко довіряти їм, і я не вміла висловлювати свої почуття. З того факту, що більшість часу я проводила на самоті, займаючись прибиранням, ви можете здогадатися, що я не була товариською дитиною. Я дуже любила бродити школою наодинці, і навіть зараз мені подобається робити все самостійно, зокрема подорожувати й ходити по крамницях. Для мене це дуже природно.

Оскільки я не вміла налагоджувати контакт із людьми, у мене з’явилася неприродно сильна прив’язаність до речей. Гадаю, саме через те, що я почувалася некомфортно, показуючи свої слабкості та справжні емоції іншим, моя кімната й речі, які в ній містилися, стали дуже цінними для мене. Мені не доводилося прикидатися чи ховати щось перед ними. Саме матеріальні речі та мій дім, а не батьки та друзі навчили мене цінувати безкорисливу любов. Правду кажучи, мені ще досі бракує впевненості в собі. Іноді мої слабкості пригнічують мене.

Однак я впевнена у своєму оточенні. Коли мова йде про одяг, який я вдягаю, будинок, у якому живу, людей у моєму житті та про моє оточення в цілому (хоча збоку це може здатися досить дивним), я відчуваю впевненість та вдячність за те, що мене оточує те, що я люблю, – речі та люди, які є особливими, цінними та надзвичайно дорогими для мене. Речі та люди, які дають мені радість, підтримують мене. Вони додають мені впевненості, що зі мною все буде гаразд. Тим людям, що почуваються так, як колись почувалася я, яким бракує впевненості в собі і яким важко відкрити своє серце іншим, я хочу допомогти побачити, скільки підтримки вони одержують від простору, у якому живуть, і речей, що їх оточують. Ось чому я проводжу свій час, навідуючись до будинків людей і даючи їм інструкції щодо прибирання.

Жити минулим чи хвилюватись про майбутнє

«Викидайте все, що не дає вам радості». Якщо ви вже застосовували цей метод, то мали б зрозуміти, що визначити речі, які тішать вас, не так уже й складно. У той момент, коли ви торкаєтеся речі, ви вже знаєте відповідь. Набагато важче наважитися щось викинути. Ми придумуємо цілу низку причин, щоб цього не робити, наприклад: «Я не користуюся цією каструлею вже рік, але хтозна, можливо, вона мені ще знадобиться» або «Це намисто, яке подарував мій хлопець, тоді мені дуже подобалося». Але якщо ми подумаємо глибше про причини, через які нам не хочеться розлучатися з певними речами, то зрозуміємо, що їх існує тільки дві – прив’язаність до минулого та страх за майбутнє.

Під час процесу відбору, коли ви натрапляєте на якусь річ, що не дає вам радості, але яку не можете викинути, зупиніться на хвилинку та запитайте себе: «Через що мені важко позбутися цього предмета – через прив’язаність до минулого чи страх за майбутнє?» Ставте таке запитання щодо кожного предмета. У такий спосіб ви почнете помічати певну «модель власності» над