Читати книгу - "Що сказала бабця-ворожка?, Rada Lia"

Аня мигцем поглянула на годинник — 8:45. «Треба спішити». Щоки білявки почервоніли наче томати, поки вона чимдуж бігла вниз по східцях. Вискочивши з під'їзду вона помчала в сторону автобусної зупинки, краєм ока відмітивши високу струнку брюнетку, що сиділа на лавочці й вочевидь на когось нетерпляче чекала — її плечі були напружено відведені назад, постава виструнчена, а брови нахмурені.  Дівчина витріщилася на Аню, притискаючи до себе маленького, не старше трьох років хлопчика, який вертів головою в різні сторони і якому явно не подобалася така настирлива увага матері.

«Десь я її бачила», — промайнуло в голові білявки, однак часу це обмірковувати не було. Тож дівчина швидко викинула з голови зайві думки й побігла далі. Через своє бурхливе й хаотичне особисте життя вона постійно запізнювалася на роботу і їй вже було навіть соромно перед Зіною Петрівною за свою поведінку. Тож Аня вирішила, щоб там не було приходити на роботу вчасно.

Розклавши одяг на вітрині, вона натягнула в'язану помаранчеву кофтинку з зеленою вишивкою на манекен в перуці «під каре». Жовтень вже чатував на порозі, отже скоро дівчата шукатимуть щось для цієї пори — витончене, однак зручне. Щось затишне, в чому можна буде просто посидіти вдома за чашкою, наповненою доверху ароматною кавою чи какао, коли за вікном періщитиме дощ і люди з різнокольоровими парасольками кудись поспішатимуть. Щось у жовтих, коричневих та теплих відтінках. 

Коли вона закінчила й поглянула на результати своєї кропіткої праці, її раптом осяйнуло: «Тиждень тому вранішня брюнетка приходила сюди й вибирала сукню для вечірки. Вона тоді переміряла здається все, що було в магазині й за цей час ми навіть встигли приємно поспілкуватися, — Аня нахмурилася. — Хоча здається в більшості ми говорили про Максима».

Від цієї думки волосся стало дибки, а на душі — моторошно: «Невже та дівчина під під'їздом чатувала на мене? Але навіщо?».

— А як ваш чоловік реагує, що ви допізна працюєте? — спитала її тоді брюнетка, уважно втупившись зеленими очима в обличчя Ані.

— Погано. Він би був не проти, щоб я не працювала взагалі, — розсміялася білявка. 

— Он воно як, — лиш прошепотіла жінка, звузивши очі. Вона набрала повні руки різноманітних суконь й зникла в примірювальній кабіні. — А які у вас стосунки з чоловіком? — почулося вже з-за шторки. — Ви виглядаєте доволі щасливою жінкою, у якої має бути пристрасний чоловік.

Ані здалося тоді це питання дивним й стало трохи ніяково, однак вона все ж відповіла:

— Так, у нас в інтимному плані все гаразд — повна гармонія.

— Ще б пак, — брюнетка відсунула завісу вбік, тримаючи на руці кілька відібраних суконь, — ви гарна жінка й до того ж розумна, компанійська.

Ані тоді видалося, що в голосі покупчині прозвучав гнів, а в погляді промайнула прихована погроза. Однак наступної секунди та посміхнулася й простягнула білявці руку:

— Я Надя. Приємно з вами познайомитися. Вірогідно, що я буду вашим постійним покупцем, бо ж речі тут у вас просто відпад! — вона обвела поглядом магазин.

Жінка розплатилася й зникла. І от вона чатує на когось біля будинку Ані. Чи це випадковість? Сумніви охопили голову білявки. Було щось дивне в усій цій ситуації. 

Після роботи вона вирішила прогулятися пішки й подумати. Машини проносилися повз неї, розвіюючи її волосся. Воно спадало на обличчя, закривало очі. Люди швидко пробігали повз. Все це створювало особливу атмосферу мурашника, де кожен був зайнятий своїми справами й не звертав увагу на інших. Кілька разів знервованій дівчині здавалося, що на алейці стоїть Надя. Наступної миті вбачалося, що брюнетка крадькома виглядала з-за дев'ятиповерхового будинку. Однак білявка чудово розуміла, що це з нею грається її втомлений мозок. Як це було нещодавно з бабою Агафою, яка їй всюди ввижалася. Відчуття, що вона не зрозуміла чогось, що лежить на поверхні, що пропустила щось надважливе, не покидало Аню. 

Коли вона прийшла додому, там було порожньо. Після останньої сварки з Максимом ситуація не покращилася, а погіршилася. Тепер чоловік приходив кілька разів на тиждень п'яним після півночі. Аню він більше не чіпав. Максим на неї просто не звертав уваги. Наче її й не було у квартирі. Однак з'явилося дещо нове — тепер він міг і зовсім не прийти ночувати.

— Як я втомилася, — прошепотіла Аня, скидаючи незручні лаковані туфлі на підборах в коридорі. Перевдягнувшись і поївши, вона відразу пішла в ту кімнату, де ховалася від чоловіка минулого разу, й зачинила двері на замок зсередини. «От такі тепер в мене стосунки мрії», — з сумом подумала дівчина, залізла на диван й, скрутившись калачиком, заснула.

Її розбудив шум води, що лилася з-під крана у ванній кімнаті й промені сонця, що світили прямісінько їй в обличчя. Ранок. Дівчина позіхнула, потягнулася й, відімкнувши двері, вийшла в коридор. Максим їй посміхнувся, кивнув головою й продовжив чистити зуби, щось собі насвистуючи під ніс. «Він навіть не питає, чому я замкнула двері на ніч. А я вже не цікавлюсь, о котрій годині він прийшов додому». Від цієї думки почало нудити. Вона чудово розуміла, що він п’є і повертається пізно та тепер чомусь закривала на це очі. Треба б спитати себе чесно що відбувається. Лише було не зрозуміло, що з тим знанням робити далі. Ніби й треба його кинути, однак не вистачало якогось жахливого останнього вчинку з боку Максима, щоб настала точка не повернення, після якої слід розійтися й ніколи більше не повертатися. Вона могла багато розмірковувати на цю тему, але факт залишався фактом — кожного дня вони все більше віддалялися одне від одного. 

За п'ятнадцять хвилин чоловік зник за вхідними дверима, помахавши рукою на прощання. Аня ж похнюплено пішла на кухню снідати.  Коли дівчина зібралася й була готова йти на роботу, вона відкрила сумочку, щоб дістати ключі. Однак те, що вона побачила шокувало її — зарплатня за минулий тиждень щезла. Знову. Хто взяв гроші сумнівів не було, оскільки вони жили лише вдвох. «Чи не на горілку тобі потрібні кошти?» — роздратовано подумала білявка й вийшла з квартири.