Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

Серп опинився у неї в руці набагато швидше, ніж вона сама могла очікувати. Його гостре посріблене лезо розсікло повітря, а другою рукою Айза склала знак Морені. Дух розпався на відстані кількох волосин від її носа, ледь не зачепивши її своєю холодною мертвою присутністю. 

Вона боялася, що її охопить паніка або страх – зрештою, попри усі її божевільні пригоди в університеті, це вона вперше ось так от мала справу з такою кількістю духів наодинці. Вона не знала, чи може розраховувати на Тесея. Зрештою, поки що із них виходила досить кепська команда. 

Айза побачила, де вони скупчилися – біля однієї із розкопаних могил – а значить, хтось намагався знову підняти труп – вона тільки сподівалася, що безуспішно. Вона міцніше стиснула серпа закам’янілими пальцями, і той зовсім трохи задрижав їй у відповідь, а потім і заспівав, коли Айза розсікла ним повітря. 

Потоки магії спліталися на диво легко – ось що значить, коли не заважають жодні талісмани захисту! Вона відчувала себе так легко, як ніколи – вже стигла забути, як це буває, коли холодне повітря змішується з ще більшим холодом могильних духів, і все, що її від них відділяє – так це серп і кілька заклинань. 

З трьома Айза розправилася просто – вони підлітали поодинці і, певно, хотіли її спершу налякати, ніж поглинути, тому і не викликали великих проблем. Але після цього духи почали крутитися навколо Айзи великим колом з розмитих тіней, які їй було складно побачити. Певно, вона ще ніколи не опинялася в присутності такої їхньої кількості, та до того ж наодинці. 

Ось зараз некромант, що прикривав би їй спину, точно би не завадив! Вона могла битися, використовувати усю магію, що знала, але контролювати події за своєю спиною Айза все ж не могла. Але, на щастя, їй і не довелося. 

Вона не бачила Тесея з миті, як вилізла зі склепу, і не бачила навіть, чи поліз він за нею. Вочевидь, Тесей саме це і зробив, бо в якусь мить кладовище осяяв спалах світла, і після цього сталося диво. 

Духи… Не завмерли, ні; це було би просто неможливо. 

Але вони сповільнилися настільки, що могло скластися враження, наче вони плавають у киселі. Першу мить Айза навіть не збагнула, що ж відбулося. Але варто було Тесеєві махнути їй рукою, все стало очевидним – були духи і був серп, що дрижав від нетерпіння у неї в руці. 

Айза встигла упокоїти чотирьох, коли чари, чи що б то не було, спали. Трійко духів закрутилия навколо неї у божевільному хороводі, не залишаючи жодного шансу проштрикнути їхню мертву сутність сріблом. 

Не те, щоби Айза не знала, що робити у таких ситуаціях. Але вона і не була впевнена. Це міг бути ризикований крок. 

 – Лягай! – тільки і встигла вона крикнути Тесеєві. Вона дуже, дуже сподівалася, що він послухається. Сформувати блискавку Морени ніколи не бувало просто, але Айза відточувала це уміння роками – як і будь-яке інше, до якого тільки вдавалося простягти свої загребущі руки. 

Закляття перетворилося на іскри в руках швидко. Айзі не знадобилося і хвилини, щоби блискавка почала іскрити в неї в долонях, розростаючись до розміру досить пристойної кулі. Ще за мить закляття досягло тієї точки, яка їй і була потрібно – розсипалося на тисячі іскор і променів в усі боки, вражаючи усе навколо. 

Це не було дуже корисне заклинання – принаймні, коли на кладовищі була ще бодай одна жива душа, окрім заклинача. Але ж Тесей пригнувся, так? 

Туман від сутності духів, вже упокоєної і знищеної, починав розвіюватися, але Айза однаково нічого не бачила. 

 – Тесею? Тесей! 

Він не відзивався ще мить, і в Айзи вже серце встигло піти у п’яти. Якщо вона ненароком вбила свого напарника, якщо вона зашкодила Тесеєві… 

 – Я тут… почекай, – він повільно почав підніматися із землі, обтрушуючи свою білу сорочку, тепер не прикриту плащем. І як це він вийшов, залишивши у склепі більшу частину свого дорогоцінного захисту? 

 – Ти в порядку? – невпевнено запитала Айза, ступаючи крок назустріч. Тесей коротко кивнув, але не виглядав дуже щасливим. 

 – Ти знаєш, наскільки небезпечно оце, що ти щойно зробила? Ти могла вбити і себе, і мене заодно! 

Ні, це було неможливо. Мабуть, новачок міг би припуститися такої помилки, але точно не Айза. Вона підняла одну брову і кинула на Тесея уважний погляд. 

 – Ти справді так думаєш? 

Тесей вагався. Та йому знадобилося тільки кілька митей, щоб окинути швидким поглядом траву навколо себе, вкриту мертвим туманом, куди не глянь. Залишки мертвих сутностей залишалися би на кладовищі ще кілька годин. 

 – Але як?.. – вражено запитав він. – Коли ти могла цього навчитися? Такого… Це ті знання, які можна отримати тільки в університеті Аніра. Гільдія добре тримає свої секрети. 

Айза тонко посміхнулася. 

 – Я там і вчилася, щиглю. 

Тесей розкрив очі так широко, наче не міг їй повірити. 

 – Що? Ти мене дуриш, так? – він зачекав мить. – Так? 

 – Ми вчилися в одному університеті, Тесею, – повільно сказала Айза, ховаючи серпа за пояс. Той незадоволено бряцнув, але потім заспокоївся. – Просто я – на кілька років пізніше. 

Вона нахилилася до землі, торкаючись кінчиками пальців вже безпечного туману.