Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Так тітка в Норвегії. Туди поїхала, на мене будинок повісила. Доглядати. Якщо я у неї грошей попрошу, доведеться пояснювати причину, а вона потім Ольку в приватну школу якусь запре.

- Ну і відмінно. Розуму набереться.

- Ага зараз. - пирхнув друг, перекрикуючи музику. - Втече звідти, і шукай її потім по всій Україні. А так вона хоча б у мене під наглядом. - п'ятірнею в волосся вчепився, туша сигарету в попільничці. Шкода його. І Ольку шкода. Дурна вона ще. Маленька зовсім. - Так що, допоможеш?

- Допоможу, - хіба ж можна не допомогти? На те вони і друзі, щоб не тільки іржати і пити разом. - Тільки п'яти у мене немає. Пара штук знайдеться. Решту доведеться ще шукати. Ромич навіть посвітлів і друга по плечу кулаком вдарив.

- Дякую брате. Знайду інше. По знайомим пройдуся. Віддам, як тільки назбираю.

- Це якщо мала твоя знову нікуди ніс свій не засуне, - скептично підсмикнув Стас, притягаючи назад до себе стакан.

Не засуне. Я її як тільки витягну з тієї діри, на прив'язь посаджу.

- Ну ну. - посміхнувся хлопець. - Дивись, як би кусатися не почала.

- Не почне. - Ромич покосився на наручний годинник. - Так, зараз обдзвоню ще пару типів, а потім повернуся. - Без мене не йди, зрозумів?

- Вали давай, - несильно штовхнув друга в плече і пошукав поглядом дівчат, які крутилися біля бару. Блондинка чи брюнетка? Блондинка симпатична, висока, дупа нічого так. Та й брюнетка не гірше. Розмір третій точно, губи повні, м’які. На такі приємно буде зверху дивитися. Як їх звуть там? А похрін, влив в себе черговий стакан Стас. Нехай блондинка буде!