read-books.club » Романтична еротика » Не моя, Елла Савицька 📚 - Українською

Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

142
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Не моя" автора Елла Савицька. Жанр книги: Романтична еротика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 35 36 37 ... 165
Перейти на сторінку:

- Здарова, що робиш? - запитав друг, а за сумісництвом і гітарист в його команді, коли хлопець прийняв виклик.

- А ти як думаєш? Радію життю, - Стас притягнув до себе блондинку, яка сиділа праворуч, і смачно поцілував в губи.

- І без мене? - обурився Рома. - диктуй адресу давай, зараз буду.

З Ромою Стас з першої зустрічі знайшов спільну мову. Вони познайомилися на першій парі в універі. Ромич запізнився, і ввалився в аудиторію, захеканий, наче кілометровку пробіг. Препод тоді не повірив недбайливому студенту, що той нібито автобус виштовхував з ями, а Стас візьми і підтримай його. Крикнув з останньої парти:

- Так це навпроти ЦУМу було? Біла маршрутка?

Ромка спочатку з секунду гальмував, а потім радісно закивав головою.

- Так я бачив, коли повз проїжджав на пари, - продовжив Стас, звернувши на себе голови одногрупників та викладача Євгена Леонідовича. - Там, напевно, весь автобус штовхав її. Яма, пиздець, глибока була, я реально думав, не витягнуть.

- Вииитягли! - махнув тоді Ромка, ніби і сам повірив у щойно вигадану історію.

Препод повірив чи ні, так і не дізналися, але студента впустив. Ромич завалився поруч зі Стасом, скидаючи рюкзак на парту, і вдячно потиснув йому руку.

- Дякую, не хотілося б вилетіти з першої ж пари.

- З тебе штука, - байдуже знизав плечима Стас.

- Нїї, я тоді пішов, - хлопці розсміялися і з того часу не розлучалися.

Власне, вони удвох і почали влаштовувати виступи на концертах в універі. Обидва грали на гітарах, а Стас ще й співав. Через деякий час пробували себе на сценах в клубах, куди вдавалося пробитися. Завантажували відео в ютуб, навіть в міських парках народ розважали і, зібравши гроші в чохол від гітари, відправлялися гудіти.

Ромка став йому другом, братом, радником, всім тим, що так часто шукають в людині інші, але знаходять лише одиниці. Йому Стас довіряв, як собі. Та й Рома Стасу теж.

Ще через півпляшки алкоголю, знайоме світле обличчя в рудих крапочках вже посміхається, підходячи до компанії.

- Ну, здрастуйте, дівчата! - проспівав хлопець, натягуючи на обличчя спокусливу усмішку. - Роман.

- Даша.

- Юля, - так ось як їх звуть, подумав Стас. Хоча, все - одно не запам'ятає.

- Стас, і не соромно тобі таких красунь від мене ховати? - Рома потиснув руку другові, і завалився на стілець навпроти.

- Ні. Самому мало.

- Ми ще знайдемо. Правда, дівчатка? - дівчата закатили очі, і навіть вуста спробували надути ображено, тільки здається, ні Рому, ні Стаса це не збентежило. Офіціант приніс ще одну склянку. - Ну, за знайомство. - випили, поговорили п'ять хвилин, а потім дівчата вирушили танцювати. Ромка підсів ближче до Стасу і кивнув на танцмайданчик.

- Тобі яку?

- Та мені похрін. Обидві нормальні, - байдуже знизав плечима, Стас махом допив склянку.

Рома покосився на нього, і питальним поглядом обвів.

- У тебе все нормально, Багіра?

- Дуже добре. Не виспався просто.

- Ти ж у Свіридова ночував. Там, мені здається, лише дурень не виспиться. - Стас трохи склянку не розчавив, як тільки його прізвище почув.

- А ти надто розумний, я подивлюся.

- Тихо, не кип'ятися. Золоті простирадла не підійшли? - Рома саркастично скривив губи, потягнувшись за пляшкою.

- Швидше золота клітка.

- Слухай, мені поговорити з тобою треба, - Ромка кивнув і хлюпнув в стакан текілу.

- Ну давай. Сталося що? - Стас підкурив сигарету і уважно подивився на друга. Той стакан нервово в руці крутив. Потягнувся за пачкою сигарет і теж закурив.

- Так. Допомога твоя потрібна.

- У чому?

- Олька моя вляпалася. Потрібні гроші терміново. - Стас від подиву навіть склянку відставив. Оля - молодша сестра Ромича часто вплутувалася в історії, але поки все обходилося без матеріальної відповідальності. Судячи з того, як виглядав друг, дівчисько нарвалася на серйозні неприємності.

- Що цього разу?

- Машину намагалась викрасти, і зловили її. Потрібно заплатити адвокату, він витягнути обіцяв. Правда просить п'ять штук баксів.

Стас свиснув.

- Де ж ти такого адвоката знайшов?

- Так через знайомих. Сам в шоці. Сьогодні подзвонили вранці, розбудили, сказали, що вночі її пов'язали. З'їздив в мавпятник, вона там в сльозах вся. Плаче, каже - забери мене звідси, а у мене серце кров'ю обливається. Так дати по шиї хотілося, але і шкода ж заразу.

Стас важко зітхнув. Любила дівчинка добре затусити, навіть легкі наркотики вживала. Але викрадати машини - це вже перебір. Хоча і Рому зрозуміти можна. Олька взагалі на вигляд кульбаба. Невисока на зріст, мініатюрна, з довгим світлим волоссям. Янгол у плоті. Поки говорити не починає. У навколишніх вуха сохнуть.

- Чому мені відразу ​​не подзвонив?

- Так шукав через своїх. Тебе вплутувати не хотів. - Ромка по столу пальцями затарабанив, видаючи нервову напругу.

- Ти б один раз не врятував її дупу малолітню, може в інший вже б подумала, чи варто лізти туди, куди не можна. Відповідати за свої вчинки навчилася б.

- Та я знаю, Стас. Скільки разів собі кажу досить, і все - одно кожен раз коли їй потрібна допомога, не можу відмовити. - Рома з розмаху запальничкою по столу стукнув. У цей момент дівчата повернулися.

- Підіть погуляйте ще. - кинув їм Стас, коли ті збиралися сісти за столик. Дістав купюру і простягнув Даші, здається. - По коктейлю купіть собі. - а потім знову до Роми повернувся, не звертаючи уваги на обурений погляд Юлі, яку вже тягнула в бік подруга. - А як же тітка ваша? У неї ж бабки водяться. - припустив Стас, підшукуючи вихід. Не тому що не хотів давати грошей, а тому що такої суми в нього не було. Він все на поїздку витратив. Заробити поки мало що виходило. Ні, поступово гроші, звичайно, почали капати на рахунок, але частину він віддавав матері, ще частину дідові в село відправляв, самому майже нічого не залишалося.

1 ... 35 36 37 ... 165
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не моя, Елла Савицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Не моя, Елла Савицька"