Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 27. Мія

Глава 27

 

За столиком було галасливо, хлопці розповідали цікаві випадки з життя та навчання. Найцікавіші були з тренувань. Вони домовилися вечорами практикуватися на місці. Час летів непомітно, Мія змогла розслабитися, викинути непотрібні думки з голови.

Якось непомітно з'явилася Кріс та вклинилась у розмову. Їй сподобався Макс і вона раз за раз стріляла у його бік очима. У невимушеній розмові пролетіло кілька годин. Бурхливо, розповідаючи чергову історію, Кріс активно жестикулювала і перекинула чашку з кавою на Мію.

-- Ой, вибач, тут має бути вбиральня, треба змити. Тобі не боляче? Опіку не буде, - захвилювалася Кріс та схопила Мію за руку, зазирнула з переживанням у вічі подрузі.

-- Все добре, не хвилюйся. Я швидко.

Мія швидко дізналася напрямок та буквально влетіла в дамську кімнату. Кава була гаряча, щоб не було опіку треба обмити місце влучання. Озирнулася, ніби нікого, розстебнула кофту та приклала змочені в прохолодній воді руки до грудей. Пече, але, начебто, наслідків не буде.

Вона почула, що хтось зайшов. Але подумавши, що це тільки жіноча кімната, не підводячи очей, далі займалася своєю справою. А в цей час, біля самих дверей, причаївся хижак.

– Пече, ммм… – неприємні відчуття, Мія змочувала руки ще кілька разів.

У тиші кімнати почулося клацання дверного замку, що зачинився. Мія підвела очі на дзеркало. У ньому відбивався Марк. Його очі горіли бурштином.

Виявляється, хлопець весь час мовчки спостерігав за нею. Мія так і завмерла, не знаючи, що робити. Марк почав наступати. Кімната була невелика, але, коли Мія його помітила, то почала дуже швидко зменшуватися в розмірах. Вона затамувала подих.

Що ж робити?

Вона так сподівалася не перетинатися з ним якийсь час. Дати своїм емоціям охолонути, а тут він. Як завжди не знає перешкод і кордонів.

Марк підійшов ззаду до дівчини. Не торкаючись її, просто стояв і гіпнозував поглядом. Потім нахилився над нею, взявши цим у капкан. Він поклав руки на умивальник з обох боків від неї.

-- Бачу, ти не нудьгуєш.

Їй здалося, що голос зараз у нього розслаблений. Наче питає, яка зараз погода. Вимовляючи кожне слово, він торкався мочки її вуха. І лоскотав подихом.

– Чому я маю нудьгувати? -- ось у Мії голос підводив, зараз вона дивилася на нього широко розкритими очима. Не розуміючи, що йому потрібно.

-- Відьмаки тобі подобаються більше, ніж перевертні? – лагідно перепитує.

-- З чого ти взяв?

-- Їх дуже багато поряд з тобою! - Марк провів долонею по шиї дівчини відзначаючи, що вона відразу почала нервувати.

-- Це не твоя справа, з ким я спілкуюся, відійди!

Тільки зараз до неї дійшло, що вони стоять дуже в пікантній позі. Мія так і не розігнулася, а Марк нахилився до неї. І блузку забула застебнути. Щічки її стали, як стиглі помідори. Вона прикрилася руками.

– Пізно.

-- Тобто?

-- Немає сенсу закриватися.

Марк уже все встиг роздивитися, доки вона не помічала його. Мія спробувала хоча б прийняти вертикальне положення. Їй вдалося, але одразу ж рука Марка опустилася їй на живіт. Він притис її до себе щільніше.

-- Марк, відпусти мене, я не одна, хлопці будуть шукати мене, -- пропищала Мія.

Знов почуття, що від неї тут нічого не залежить. Як він вирішить, так і буде. Після цих слів хлопець розвернув її обличчям до себе і довго дивився у вічі.

-- Що тобі потрібно?

-- Щоб ти не гуляла вечорами з відьмаками!

-- Ти мені хто, аби таке вимагати? – однією рукою притримуючи кофту другою спробувала штовхнути хлопця, щоб піти.

-- Не смикайся даремно. Поки я не відпущу, ти нікуди не підеш.

Після цієї фрази вона почала закипати, як чайник, ще трохи й пара піде.

– Відпусти! -- крикнула і для більшого ефекту тупнула ногою.

-- Смішна, я дуже… Злякавсяяяяя….

-- Ах ти!... -- Марк не дав договорити фразу й прикусив її за губу.

-- Марк, не треба, відпусти.

Розгублена, збентежена, майже покорена.

А він нахиляється та цілує її. Спочатку акуратно, пробуючи. Мія не відповідає, але не тому, що їй не подобається. Це її перший поцілунок і вона не знає, як правильно. Зрозумівши, що у дівчини ступор, Марк закопався рукою в її волосся та потяг. Мія інстинктивно відкинула голову, даючи більший доступ хлопцю. Марк поглибив поцілунок.

Не було ніжності, була тільки оголена пристрасть. Він стримував себе, розуміючи, що вона ще маленька та не досвідчена. Мія розчинилася у цьому поцілунку. Вона не думала, що може бути так чарівно.

Чи все залежить від того, з ким поцілунок. Можна зізнатися хоча б собі - хлопець їй дуже подобається, але водночас викликає багато побоювань.

Перервавши поцілунок, Марк заглянув їй у вічі. Зелені очі іскрили, там був той самий вогонь, що спалює хлопця всередині.

– Не запізнюйся! Чекаю на тебе ввечері у залі, -- погладив її по щічці та пішов.

Мія стояла та намагалася усвідомити, що тільки-но сталося.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно