Читати книгу - "Втрачена пара, Алена Бондар"

Глава 28

Мія стояла і дивилася на двері за якими зник Марк. Підняла руку до губ. Вона досі відчуває поцілунок. То був її перший. Романтичних мрій вона не відчувала, не будувала планів, як це станеться. Але все ж таки...

Посмак не дуже. Якось взяла себе в руки та вийшла. На неї чекають друзі, вони хвилюватимуться, якщо ще затримається.

– Хлопці, поїдемо вже до академії, ми ще потренуватися хотіли. Не передумали? -- Мія дивилася на відьмаків, їй насправді потрібна їхня допомога.

-- Звичайно, думаю пару годин вистачить, щоб відпочити, а потім зустрінемося.

Дісталися вони швидко. Хоча Мія постійно поглядає на всі боки. Марк з'являється не зрозуміло звідки. Вона не хотіла його сьогодні бачити, але пам'ятала, що він говорив про тренування.

-- Кріс, ти казала, що знаєш де кімната Матвія?

– Ну так, навідувалась. Тобі показати? А тобі навіщо? -- цікавість й ще раз цікавість.

– Хочу, щоб він передав Марку, що сьогодні я зайнята. Піду тренуватися з хлопцями.

-- Щасти.

Кріс пояснила, як дійти до Матвія. Мія постукала, дочекалася відповіді та увійшла.

-- Не заважатиму? – несміливо уточнила.

-- Приємний сюрприз, колючка. Що трапилось? Скучила? – пограв брівками Матвій.

– Передай Марку, що сьогодні я з відьмаками тренуватимусь, щоб не приходив.

-- Я передам, але не думаю, що допоможе. Тобі краще з ним поговорити.

– На сьогодні з мене вистачить твого друга. Гаразд, я піду, дякую. 

Виходила у суперечливих почуттях з кімнати. За кілька годин вона була вже готова й стояла у залі. Кір із Максом теж прийшли.

-- Давай спершу подивимося на що ти здатна, а потім будемо від цього відштовхуватися, – запропонував Кір спокійно.

-- Формуй вогняну кулю на руці, – Мія покликала вогонь.

-- Зараз збільшуй її, на скільки зможеш, та пусти у ціль.

Хлопці залишилися задоволеними тим, що бачили. Дар сильний, треба тренуватися, але тут явно є з чим працювати. Кір показував, як правильно робити кулі, як кидати їх із різних положень. У Мії виходило.

-- А якщо по рухомій мішені? 

Цей голос вона упізнає напевно навіть уві сні. Усі обернулися до входу. Марк стояв та підпирав одвірок плечем. Він якийсь час дивився на тренування. Бачив недоліки, але для першого курсу досить добре. Він не заважав би, з Кіра вийде добрий учитель. Якщо він не вчив Мію, а когось іншого.

-- Марк, я ж передавала Матвієві, що сьогодні все скасовується! – не хотілося сваритися, але він знову її ставить перед фактом.

-- Про Матвія ще поговоримо, він передав. Ну що, почнемо? Мія, відійди, щоб тебе не зачепило. Хлопці на позицію. Зараз перекинусь, а ви спробуйте в мене поцілити. Для першого разу, щоб звикнути один до одного не вогнем, а просто сферами, -- він не чекав на відповідь.

Йому не потрібно. Усе зроблять. Коли відьмакам ще випаде така нагода, щоб перевертень сам пропонував себе як мішень.

Мія відійшла, хлопці підготувалися. Марку трохи смішно стало, а тигр пирхнув. Вони так серйозно стояли, наче перед професором. Наступні пів години звір Марка граючи уникав сфер. Показував себе у всій красі перед дівчиною. Грація хижака, досвід, навички. Будь-яка жінка на місці Мії вже попливла б.

Мія намагалася триматися відсторонено. Але він ловив її погляд.

Тигр схвалював поведінку хлопця, зараз вони були у тандемі. Не одна сфера не потрапила в нього. Відьмаки не засмучувались, розуміючи, що досвіду у них мало. А Мія щоразу, коли він повертався повільніше, затримувала подих.

– Ось так має виглядати тренування в ідеалі, – швидко перекинувшись, промовив Марк.

-- Так... Нам ще багато чого потрібно навчитися. Ти іноді сповільнювався, але ми все одно не могли влучити, – Кір був задоволений, усміхався.

– Все попереду. Хлопці ви вільні, далі я сам все Мії покажу.

-- Звичайно, я якраз хотів ще до Кріс заскочити, – Макс був задоволений тренуванням та зустріччю з відьмочкою.

-- Міє до завтра, – попрощався Кір.

Якось не так Мія уявляла собі сьогоднішній вечір, але вибору немає.

– Що ти робила у кімнаті Матвія? – не дуже приязно Марк звернувся до неї.

-- Ти сам знаєш, сказала, щоб попередив тебе, -- не зрозуміла вона наїзду.

– Наступного разу, коли захочеш щось сказати, говори мені, а не передавай через друзів. А тим паче в кімнату до нього -- не ходи, -- з кожним словом тембр голосу тільки збільшувався, під кінець він гарчав. І наближався до дівчини. Зупинився тільки тоді, коли між ними були міліметри простору.

-- Не гарчи на мене, я тобі не підкоряюся. Що ти собі уявив? -- почала у відповідь кричати Мія.

Обурення, нерозуміння ситуації. Дістав.

-- Як сказав, так і буде. Звикай!

– Хто ти такий, щоби мною командувати?

-- Чоловік, цього достатньо! - тон ніхто не позбавляв.

-- Ні, мало! – чаша терпіння переповнилася. Мія пішла на Марка до рукопашної.

Хоч погано б'ється та все одно не відступить.

Перший удар завдала кулаком по обличчю, вийшло тільки тому, що Марк не очікував від неї такої витівки. Далі спробувала ті прийоми, що він сам їй показував, але тут вийшла осічка. Не можна переграти вчителя. Мія пихкала та розпалювалась з кожною невдачею дедалі більше.

Зараз вона була як хлопці, коли не могли ні однією сферою потрапити по тигру. Перевела дихання, прибрала пасмо волосся з обличчя. Марк дивився на неї та не міг надивитися. Вона чудова у своїй люті. Як давні амазонки. Справжні емоції, нічим не прикриті.

Немає награності, немає манірності. Лише вогонь в очах.

-- Все? Чи продовжимо? Маленька, мене ще на довго вистачить, -- Марк відкрито посміхався й, тим самим, заохотив Мію на продовження.

Вона кинулась на нього. Майже зачепила, обманний маневр і вона притиснута спиною до його грудей. А там, так само відчайдушно, її серце повторює ритм його. Спроба звільнитися призвела до того, що він посилив обійми.