Читати книгу - "Повернути себе. Том 0. Передісторія, Олександр Шаравар"

    На початку освоєння космосу було безліч ситуацій, коли через відсутність імунітету проти найпростіших хвороб вимирали цілі системи. Зараз було дещо простіше, від більшості відомих хвороб геном місцевих людей було змінено ще кілька тисяч років тому. Хлопці пройшли подібну терапію при становленні найманцями. І лише я був тільки з модифікованим мутацією імунітетом.

     А проти решти найчастіше вистачало протидії нейромережі з її наноботами. А ось проти спеціально створеної біологічної зброї нейромережа в дев'яносто відсотків випадків не допомагала.  Тож вимога сканування була цілком обґрунтованою.

   Але і це ще не все. Якщо я покину борт корабля, я зобов'язаний буду бути в герметичному скафандрі. Це зроблено як для моєї безпеки так і для безпеки місцевих. Якщо буде бажання у мене зняти скафандр, я зобов'язаний відвідати спеціальний медичний центр, де мене перевірять на небезпеку оточуючим.

   Якщо все нормально, то можу без проблем ходити без скафандра як на планеті, так і на космічних станціях. І найцікавіше, що подібних правил дотримуються навіть на відверто піратських станціях. Нікому не хочеться здохнути через невідому хворобу.

      Сканування нашої яхти з назвою, що кричить про зарозумілість колишнього власника, було пройдено всього за кілька хвилин. Після чого з нами зв'язалися і уточнили, чи точно на борту чотири розумних? Що ми з деяким полегшенням і підтвердили.

     Як виявилося, тюремний блок, а точніше камери цілком змогли обдурити сканери карантинної служби, тож про наявність неврахованого пасажира вони, на щастя, не змогли дізнатися.

      Завчасно ми не хотіли повідомляти про наявність у нас глави аварського клану. Ми його навіть підлікували трохи дорогою, і тепер він був у чудовій формі хіба що із заблокованою нейромережею. 

       У трюмі виявилося кілька абсолютно незаконних штучок, таких як блокатори нейромережі. Як діє блокіратор, не зрозуміло, але він повністю усував власника нейромережі від контролю і управління нею. Залишаючи пасивні функції працюючими.

    Поки летіли на карантинну перевірку я вийшов у місцевий аналог інтернету - голонет. Я хотів було виставити на продаж кілька предметів мистецтва, які виявилися в трюмі, але, як виявилося, з мене зажадали якийсь сертифікат про вивчення бази "Торгівля". 

   Таке ставлення мені не сподобалося. Розпитавши друзів, я дізнався, що тут усюди вимагають сертифікати підтвердження вивчення легальної бази.   Мені пощастило, що у Мгбанги бази виявилися легальними, а тому я і мав цей сертифікат. Мені його потрібно було лише підтвердити в будь-якому навчальному закладі за певну плату. Швидко знайшовши інформацію про станцію, на яку ми плануємо прилетіти, я полегшено видихнув.

   На "Геренті", так називалася космічна станція, було понад сорок навчальних центрів, які видавали сертифікати, що підтверджували вивчені бази. Тож додався ще один пункт у план моєї прогулянки нею.

    "Герент" станція побудована спеціально для торгівлі з Аварською імперією. Багато держав через політику, яку вони проводили, не могли, не втрачаючи свого обличчя, вести торговельні справи з аварцями, а ось з Огсдурцями як посередниками вони працювали із задоволенням. Так що "Герент" був дуже важливим вузлом міжнародної торгівлі для Аварської імперії. 

     Подібних станцій було кілька сотень по всіх кордонах імперії. Тож хоч і мала ця станція важливе значення, але аж ніяк не критичне. Але навіть так систему охороняв повноцінний військовий флот Аварської імперії, названий ніби як насмішка флотилією. Флот Огсдурців порівняно з цією флотилією виглядав вельми скромно. Лише один важкий крейсер, проти одного лінкора і п'яти важких крейсерів.

    Тож жодна розумна людина не сумнівалася в тому, кому ж належить реальна влада в системі. Але тут аварці поводилися цілком коректно і не виявляли своїх амбіцій. Все таки це торгові ворота в їхню імперію.

     Загалом же тут було понад тисячу космічних кораблів. Чиїх тут тільки не було представників. Комп'ютер корабля нарахував представників вісімдесяти трьох держав. 

    І що цікаве, більша частина цих держав офіційно не підтримувала стосунків з аварцями, через незгоду з їхньою політикою. Але в подібних системах показувалося справжнє ставлення, заради прибутку їм було плювати на все. 

    Летіти на станцію мені довелося на шатлі. Сам шатл являв собою перероблений малий десантний бот. Розрахований він був усього на десять осіб і використовувався раніше для проведення спецоперацій. Він мав підвищену живучість і маневреність.

    Єдине, що зробили під час конверсії шаттла, це зняли озброєння і залишили протиметеоритні знаряддя, доповнивши на місця знятого озброєння ще парочку протиметеоритних лазерів. 

    Тут як і з яхтою Мгбангу надули. Начебто і виконали його вимоги про максимальний захист, але водночас і яхта, і шатл нічого не могли протиставити тим, хто вирішив їх захопити. Банально через відсутність зброї.

    Такий собі беззубий броньовик. Пробитися в нього довго не зможуть, але водночас і огризнутися ніяк не зможе. Рано чи пізно будь-який захист впаде і шатл або яхта буде захоплена.

     Пілотування шатла відрізнялося від корабля. Якщо під час керування кораблем необхідно лише вказувати дорогу і місце, куди слідувати, в рідкісних випадках беручись за пряме керування, то тут усе було навпаки, шаттл переважно потрібно було вести на прямому управлінні, так він міг рухатися за заданим маршрутом. Але все таки був призначений для більш активного маневрування.

     При наближенні до станції на відстань двох кілометрів. Шаттл м'яко підхопили гравітаційним захопленням і повели в один із безлічі ангарів. Оскільки я вибрав безкоштовний варіант швартування через відсутність грошей, то мій шаттл причеплять туди куди вийде. І судячи зі скинутої мені на нейромережу карти станції, відправили мене ледь не в повну дупу.

     —  Добро ласкаво просимо на станцію "Герент",- привітався зі мною чоловік, одягнений у середній скафандр. Що дивно він, порушуючи закон, стояв із піднятим забралом. І тільки з цього я зміг зрозуміти його справжнє ставлення до мене. Якщо на початку він посміхався, то дійшовши до інформації про безоплатне швартування одразу глянув на мене з презирством.