Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

    - І як це нам допоможе із пошуком вбивці пані Бондаренко?

    - Гадки не маю, - розвів руками пан Тарас. – Але маю здогадку, що вони є сутенерами.

     - Ні за що не повірю! – Вигукнула Фані. – Моя подруга не така! Тобто, - розмірковуючи додала вона. - Можливо, вони гарні психологи, і для частини дівчат шукають наречених, а інших, які не гребують будь-чим заради грошей, залучають до послуг не зовсім морального ескорту.

    - Яка подруга? – Запитав агент Інтерполу.

    - Я не можу зараз сказати, - відповіла Фані, - але схоже, у них там декілька видів діяльності. Але цікаво, що все ж таки накопала пані Бондаренко.

    - А може, - запропонував пан Тарас, - ви, такі молоді і такі, що не привертають уваги, поступите до мене на службу, як таємні агенти під прикриттям? Ми розплутаємо цю дурну справу. Я заплачу, за подвійним тарифом та відшкодую всі витрати. Щоправда, вам треба буде надати мені чеки.

    - Не думаю, - сказав Павло, - що це – законно.

    - У нас завжди є таємні фонди, - натякнув пан Тарас.

    - Змушена відмовитися, - відповіла Фані, - у мене дуууже ревнивий наречений.

    - І я відмовляюся, - підтвердив Павло. – У мене надзвичайно ревнива наречена.

    - Але ж подвійний тариф, - не здавався пан Тарас.

    - Нам хочеться ще пожити, - посміхнулися один одному майбутні молодята.

    - Трясця! – Завив агент Інтерполу. – Спочатку запихаєте мене у цю тупикову справу, а потім – тікаєте з корабля.

      - Допомагати ми не проти. Але не під прикриттям, - сказав Павло.

      - А якщо ми залучимо третю особу, що ви їй виплатите? – Запитала Фані, а Павло здивовано зиркнув на наречену.

     - За звичайним тарифом плюс витрати, що підтверджені фіскальними чеками.

     - Ти хочеш залучити Оксану? – Недовірливо запитав Павло, коли вони сідали до ДЕУ.

    - Ні, вона – ненадійна, - відповіла Фані. – Я збираюся залучити когось надійнішого.

     - Ти хочеш, - не вірила своїм вухам тітка Квітка, - втягнути мене у небезпечну авантюру?!

     - Але ж вони заплатять, - наполягала Феофанія.

     - На біса мені гроші, якщо мене вб’ють?! На Небесах гроші не потрібні.

     Знервований Павло ледь стримався, щоб не сказати, що, можливо, гроші потрібні у Пеклі.

      - Але ж, тітонько Квітко, - не здавалася майбутня племінниця-онука, - минулого разу Ви встряли у кримінальну справу, а тепер Вам ще й заплатять! Ви не хочете згадати молодість?

      Тітка Купер набурмосилася.

      - Гаразд, але гратимемо за моїми правилами і я буду грати під власним ім’ям.

      Павло дивився на себе у дзеркало та шарахався від свого віддзеркалення.

     - Це ви навмисно змушуєте мене одягати цю лису перуку, знаючи, ЯК я її ненавиджу, - сказав він тітці.

     - Нічого такого. Тобі вже потихеньку треба звикати до лисини.

     - Він полисіє? – Жахнулася Фані. – Ну, нічого, трохи додає тобі віку, але і я не молодшатиму, - зауважила вона філософські.

     - Я не лисітиму, - обірвав філософські роздуми нареченої хлопець. – Звичайно, якщо матуся не зраджувала тата, у що я не вірю. До того ж, я дуже схожий на дідуся. Тітонько Квітко, може Ви мене весь час гнобили через це?

     - Коли це я тебе гнобила? – здивувалася старенька.

     - Від народження, - заявив невдячний племінник-онук. – Ви мабуть не наважувалися дати копняка дідусеві, своєму братові, бо він був старший за Вас, але тепер відігруєтеся на мені.

     - Стривай, - сказала Фані. – Ти казав, що Софія твоя кузина, але якщо вона дочка тітоньки Квітки, то…

     - Формально, вона мені тітка, але ми з нею радше, як брат із старшою сестрою. Тож, я її називаю кузиною. А її дочки мені радше як племінниці, ніж сестри.

      - Оу, - сказала Фані, - як все заплутано.

      - Фані, - сказала пані Купер, - глянь, чи хакер пана Кестрел вже зробив те, про що його просили.

      Феофанія викликала ноутбук зі сну та зойкнула:

     - Тітонько Квітко, а тут в електронній пошті пише, що Вас звати «Генрієтта Форд». Ви мені теж назвали несправжнє своє ім’я?

     - Дитино, ти мені іноді лякаєш, - зітхнула старенька. – Я – Квітка Купер з Нью-Йорку. Але зараз живу у Флориді, бо Софійка купила мені там будиночок. Як закінчимо зі злодіями, я тебе туди відвезу. Хоча, якщо чесно, краще жити у Каліфорнії, бо там немає тих клятих алігаторів.

    - В Каліфорнії бувають землетруси, - зауважив Павло.

    - Краще скажи, де їх немає! Дитино, загугли: «Генрієтта Форд».

    Фані послухалася та віднайшла блог старенької про корисну їжу. Там пані Купер була із фіолетовим волоссям, а зачіска, одяг та прикраси радше б пасували до хіпі, ніж до старої пані.