Читати книгу - "Моя Капризуля, Олена Арматіна"

- Але у вождя Самандара є товариш, який кохає твою сестру.

Ой, а ось це вже новина! Я знаю лише одного чоловіка, який підходить на роль закоханого в мою сестру. Але, наскільки я знаю, він загинув під час аварії одного з рятувальних шлюпів. Я сама особисто бачила, як він вибухнув, щойно корабель увійшов в атмосферу Ісіди. Напевно, сумнів надто яскраво відбився на моєму обличчі, бо самандарець одразу ж вкрадливо запитав:

- Невже ти не хочеш дати шанс Алусисті на пробудження? Можливо, саме цей закоханий воїн і стане її шансом на порятунок.

Ну, якщо відкинути вбік те, що цей самандарець мене бісить, у його словах є сенс...

- Ну, скажімо, я розповім де саркофаг. Що далі? Виставите охорону і доставите до нього «судженого»?

- Ні, план був трохи інший. Ми перевеземо саркофаг з Алусистою до Самандара і встановимо його біля Джерела Сили. Наша столиця благословенна цілими сімома джерелами. Тож, якщо забажаєш, сама вибереш одне з них. А потім уже покличуть закоханого воїна.

У принципі, план не поганий. Щось підказує мені, що краще вже Алу опинитися в незнайомому Самандарі, ніж бути знайденою божевільним Демісоном Огго.

- Ось так все просто? Я скажу, де сестра - і все, справу зроблено? І в чому підступ?

- Я б не називав це підступом. Так, невеличка умова.

- Так? І яка ж? - миттю напружилася я.

- Ти не просто розповіси, ти покажеш місце, де він захований.

Я запитально підняла брови. Це звучало розумно - так самандарець буде впевнений, що я його не обдурю. Мабуть, я і сама б виставила таку умову.

- До того ж, ми вирушимо туди без супроводу, тільки вдвох...

Напевно, він хотів сказати - втрьох? Він, я й Алім. А Хані? Як же ми без Хані?

- ...на випадок, якщо там буде влаштована пастка.

Оу. Якийсь сенс і в цьому є. Все правильно, чим менше людей потрапить у пастку, тим менше жертв. Але яка мати понесе свого сина в пастку?

- Хочу акцентувати ще раз - дитина і її нянька з нами не підуть. Вони вирушать у Самандар, а ми з тобою - за саркофагом. Щойно я подам сигнал, до нас приєднаються і мої люди.

Він щось іще говорив, а в моїх грудях закипав гнів: та він узагалі при своєму розумі?! Що значить, мій син, моє немовля вирушає до біса на куличики, а його мама в цей час їде з чужим нареченим? І те, що йдеться про порятунок сестрички, тут не має жодного значення!

Мою увагу відвернув якийсь рух.

Повільно відводжу запалений гнівом погляд від самандарця, і бачу, як мій малюк із захопленням тягнеться рученям до строкатої змії, яка швидко повзе до нього. Занадто швидко! Я не встигну! Крик жаху застигає в горлі, коли велика темна тінь на мить затулила від мене Аліма. А ще за мить обезголовлена змія полетіла в кущі на краю майданчика, а моя дитина, яка так нічого і не зрозуміла, весело агукала на руках у самандарця, що стояв, широко розставивши м'язисті ноги. Ні страшне обличчя чоловіка, ні закривавлений клинок у високо піднятій руці не злякали мою дитину.

- Я згодна, - тихо промовила я.

Хоч би як мені було страшно розлучатися з сином, але тягнути його в сповнену небезпек подорож було злочином.