Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"

— Я тебе попереджала, Алексе.

— Знаю, але я нічого не зможу вдіяти. Він все рівно не прислухається до мене.

— Сідай синку обідати, вони десь поїхали вдвох, одразу як ти піднявся до себе.

— Дякую, Марія Романівна хто, як не ви, про мене подбаєте.

— Алексе, ти вчора не повернувся додому!? Я прийшла і залишила тобі вечерю, а рано забрала повну тасу. В тебе все добре? - сівши біля мене за стіл, спитала турботливо няня.

— Так, все гаразд. - Згадавши про Меланію, в мене губи, самі по собі витягнулися в задоволеній усмішці.

— Синку ти закохався? Хто вона? Надіюся хороша дівчина, а то он яка молодь пішла, - вказавши на Кетрін, няня аж пересмикнула плечима.

— Хороша, ніжна і кохана. Така, як вона, одиниці. Але поки, що це наша з вами таємниця.

— Алексе чому? Вона що...

— Марія Романівна, поки ви не надумали собі лишнього, скажу тільки, що вона теж мене кохає, але так склалися обставини, що ми змушені приховувати наші відносини до певного часу. Ви будете перша, з ким я познайомлю Меланію.

— Ох, синку вона, що заміжня?

— Ні, з чого такі висновки?

— Тоді чому стільки таємничості?

— Гаразд, скажу тільки вам, бо для мене ви друга мама. Меланія, старша за мене майже на два роки. Вона молода викладачка, англійської мови в інституті. Тепер ви розумієте чому?

— Алексе,ти знаєш, що ти мені як син і я бажаю тобі щиро щастя з тою, яку вибере твоє серце. Але ти подумав, що буде з нею, якщо твій батько дізнається про вас. Він її розтопче і знищить, такого скандалу він точно не допустить. Юрій Іванович помішаний на репутації родини, тиж знаєш.

— Марія Романівна, мені на батька байдуже, від Мел я не відмовлюся. Я кохаю її. Якщо буде потрібно, я візьму їх із сестрою і ми виїдемо за кордон жити. Продам мамині акції тут і відкрию там свою фірму.

— Алексе, який ти молодець, що за своє, маєш намір боротися. Я вам бажаю діти щастя, надіюся до цього не дійде, - вона відвернулася і змахнула сльозу .-  Щось я забалакалася з тобою, піду, маю ще багато роботи. А то повернеться фурія і буде всім незадоволена, як завжди.

— Дякую вам, Марія Романівна.

— За що, синку?

— За розуміння і душевну розмову, за те, що ви в мене є.  Я піднявся і міцно обняв няню.

— Якщо буде потрібна порада чи підтримка, звертайся, я завжди тебе вислухаю.

Поцілувавши її в щічку, вийшов до маминого саду. Тут завжди мені думалося краще.

Батькові скривдити Мел я не дозволю. Вирішив не розказувати їй нічого про нього і мої плани щодо нас. Не хочу її завчасно злякати. Вона і так вся напружена, а тут ще я з своїм батьком тираном.

Пройшло тільки кілька годин, а я вже хочу її побачити, поцілувати такі солодкі вуста. Швидко пішов до кімнати, взяв ключі від машини. Вирішив заїхати до квіткового магазину, взяти гарний букет і зустріти кохану з роботи.

Її реакція, коли вона мене побачила, трохи  роздратувала. Меланія поводила себе так, неначе нас ось ось застукають за чимось непристойним. Мало не посварилися в перший ж день. Взявши себе в руки, я довіз і перепросив Мелані.

Ми з усім впораємося, потрібно тільки звикнути - думав я дорогою назад. 

Приїхав додому і відразу пішов до себе, бажання з кимось з них побачитися, не було. Прийняв душ і зайнявся пошуком квартири. Вирішив не чекати ще два тижні на спадщину від мами, а з’їхати вже найближчим часом. В мене є свої заощадження, на перший внесок за квартиру має вистачити. Записавши кілька варіантів, які мені підходили, я вирішив завтра їх подивитися.

Згадав про Мел, я так хотів щоб вона мені допомогла вибрати квартиру. Але розумів, що з її графіком роботи, вона фізично не встигне. До суботи чекати на Мел і знаходитися тут, бажання не було.

З думками про неї я ліг спати. Без неї моє ліжко було холодне і порожне. Взяв телефон, швидко написав повідомлення з побажанням гарних снів Меланії.

Моя солодка Мел, завтра ми з тобою побачимося на парах. Як мені стримати себе і не зачинити нас десь в одній із авдиторій - засинаючи подумав я.