read-books.club » Любовне фентезі » Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна 📚 - Українською

Читати книгу - "Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна"

158
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Втікачка з Сутінкового світу" автора Марина Сніжна. Жанр книги: Любовне фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 35 36 37 ... 74
Перейти на сторінку:

Жінка продовжувала дивитися на мене навіть тоді, коли Атій, обдарувавши її шанобливим кивком, висловив привітання. А мені здавалося, що мене буквально просвічують наскрізь.

– Це твоя нова підопічна? – нарешті, заговорила Гілера, переводячи погляд на Чорного Лорда.

– Так, – відгукнувся вампір. – Дівчину звуть Тея.

– Вона ще зовсім юна, – зауважила жінка, знову дивлячись на мене. – Ти впевнений, що не хочеш трохи зачекати?

– Я хотів би провести обряд якнайшвидше, – похмуро відгукнувся Атій. – Володар зможе це зробити прямо сьогодні?

Я здригнулася і навіть відступила на крок. Наткнувшись на щось живе, різко розвернулась і побачила обличчя Молі, який уїдливо посміхався.

– Кудись зібралася? – прошипів він.

А мені здалося, ніби стіни навколо почали стулятися. Я й не очікувала, що все вирішиться так скоро! Гадала, у мене буде хоч кілька днів, щоб спробувати втекти.

– Втекти? – подала голос Гілера, яка не відповіла на запитання Чорного Лорда, а натомість  вирішила звернути увагу на мій стан. – Отже, дівчинка не хоче цього робити з власної волі?

У мене спалахнула боязка надія. Може, якщо це так, ніхто не змушуватиме?!

– Так, це трохи ускладнить процес, – відповів Атій. – Але, сподіваюся, це не стане проблемою?

– Звісно, – губів жінки торкнулася люб’язна посмішка.

Розчарування виявилося таким сильним, що я мало не впала. З жахом усвідомила, наскільки й справді уявним був увесь цей затишок навколо. Як і вдавана доброта білявої господині цього місця.

– Володар уже знає, що ви тут. І він готовий вас прийняти. Куди йти, ти знаєш, – діловито сказала вона. – Але Ербін може проводити, якщо хочеш.

– У цьому немає потреби… – у погляді Чорного Лорда світилася радість. Він явно вже знемагав від нетерпіння.

– Чудово. Тоді ми поки що розмістимо вашого хлопчика, – жінка кивнула у бік Молі, – і приготуємо кімнату для Теї. Одна з моїх доньок чекатиме на неї там.

Зрозумівши, що під «донькою» мається на увазі ще одна вампірка, підпорядкована цьому безжальному стерву, я зчепила зуби. Схоже, всі мої спроби уникнути того, що станеться, виявляться марними. Хотілося розревітися від страху та безсилля. Але я нізащо не збиралася показувати слабкість перед цими безжальними чудовиськами.

Атій схопив мене за зап’ястя і потягнув за собою. Він тримав так міцно, що я відчувала біль, але не збиралася скаржитися. Встигла вже зрозуміти, що цим істотам, на одну з яких мене збираються перетворити, жалість чи співчуття взагалі не притаманні.

Тільки побачивши, що ведуть мене до якогось підземелля, відчула, як тане рішучість витримати все з високо піднятою головою. Десь там, у самому череві Кривавого Притулку, на мене чекає зустріч з найнебезпечнішим представником цього роду – їхнім Володарем. І я боялася навіть уявити, як зможу пережити це і не збожеволіти.

– Будь ласка, не треба… Будь ласка… – благала, відчуваючи, як по щоках одна за одною котяться сльози. – Ви казали, що я вам небайдужа… Якщо це так, не робіть цього…

Атій різко зупинився. У відсвітах смолоскипів, що висіли на кам’яних стінах підземелля, його обличчя здавалося ще зловіснішим. Похмура радість, що читалася на ньому, змінилося ніжністю.

– Ти мені більш ніж небайдужа. І колись ти зрозумієш і оціниш той дар, що я тобі пропоную.

– Дозвольте мені самій вирішувати, чи хочу я прийняти цей дар! – з відчаєм вигукнула я.

– Ти лише маленька дурненька дівчинка, – прошепотів він, обхоплюючи моє обличчя долонями. – Сама не розумієш, що для тебе буде краще. Я подбаю про тебе.

Він поцілував мене спочатку ніжно, потім все більш пристрасно і шалено. Я забилася в його обіймах, намагаючись звільнитися і задихаючись від розпачу та протесту.

– Моя дівчинка, моя красуня, – шепотів він, як одержимий, у перервах між новими і новими поцілунками. – Вже скоро нас ніщо не розлучить…

Коли він, нарешті, відпустив мене, я вся тремтіла і могла лише з ненавистю дивитися в спотворене пристрастю обличчя того, хто бажав стати моїм Господарем.

– Ходімо! – вигукнув Чорний Лорд, знову хапаючи мене за руку, і поволік далі.

Туди, де на нас вже чекає могутній і небезпечний Володар вампірів.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
1 ... 35 36 37 ... 74
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Втікачка з Сутінкового світу, Марина Сніжна"