Читати книгу - "Вибухова парочка, Аріна Вільде"

Вхідні двері грюкнули і я різко розплющую очі.  Відкидаю убік ковдру, поспішаючи швидше піднятися з ліжка і досліджувати кожен кут квартири Левандовської.  Такий шанс випадає раз в житті.  Я впевнений, десь тут точно захований компромат на Любу і якщо вона хоч якось причетна до смерті діда, якщо вона йому загрожувала і натиснула на те, щоб він переписав на неї своє майно - я засаджу її до кінця життя, незважаючи на  спокусливу дупку.

Прокляття!  Варто уявити її повністю оголену, як член в трусах смикається, бажаючи опинитися всередині дівчини.  Я звихнувся!  Швидше за все ця змія разом зі своєю слиною через поцілунок отруїла мене своєю отрутою.

Насамперед я вирішив перевірити комод в спальні.  Пересуватися на милицях було ох як незручно, нога нила і я вже прокляв все на світі в тому числі і себе, за те що поперся на корпоратив.

Відсунув верхній ящик і посміхнувся.  Трусики.  Цілий ряд ідеально складених різнокольорових трусиків.  Навіть в цьому вона абсолютний педант.  Я провів рукою по мереживу, підчепив пальцем червоненькі і підніс їх до свого носа.

- Збоченець довбаний, - пробурчав і зі злістю жбурнув їх назад.  Перерив всі ящики, але крім нижньої білизни нічого більше не знайшов.  Далі попрямував до гардеробної.  Купа шмоток, взуття, коробки і ... секс-іграшки.  Ну, нічого собі, Любов Дмитрівна, а ви виявляється та ще пустунка.

Я вбив кілька годин на пошуки невідомого, навіть зазирнув за картини на стіні, спробував відкрутити витяжку в коридорі, заліз в кожен кросівок і чобіт - але нічого!  Чисто!

Наостанок залишив її ноутбук.  Напевно, там пароль і просто так зайти в систему не вдасться.  Я вже збирався дзвонити своєму другові хакеру, але згадав що залишився без телефону на невизначений час і зневірився.  Підійшов до нового ноуту, відкрив кришку, натиснув на кнопку і ... виявилося що ноут незапаролений.

- Так, подивимося які секрети зберігає сіра мишка, - потер долоні в передчутті і з головою занурився у вивчення її таємниць.

Робочі файли, кілька договорів, фотографії, велика частина з яких зроблена ще до того, як у Люби з'явилося відчуття стилю і, швидше за все, лінзи.  Вона виглядала справжньою ботанічку.  Безрозмірні светри або водолазки під горло, чорні штани, довга спідниця, ґулька або заплетені косички.  На фотографіях вона смішно посміхалася, анітрохи не комплексуючи через свою зовнішність.  Здається, я перегорнув половину її життя.  Навіть фотографії зі школи були.  Ось як з такого гидкого каченяти могла вирости така цукерка?  Пластика?  Підміна?

Відірвався я від екрану тільки в обід і зрозумів що дуже і дуже голодний.  Хотів замовити доставку, але знову ж таки: я без телефону і грошей.  Це було дивно: понад добу прожити без гаджета. Ніяких дзвінків, ніяких новин, повністю відрізаний від світу.

Сяк-так добрався до холодильника, знайшов повний набір для омлету, овочі, тільки почав готувати собі їжу, як на всю квартиру пролунав дзвінок.  Гість був наполегливий.  Кілька хвилин без перерви натискав на дверний дзвінок і не збирався йти.  Намагаючись не шуміти я добрався до дверей і глянув у вічко.

Молодий хлопець з коробкою в руках і фірмової кепці служби доставки.

- Хто там?  - запитав я.  Не те щоб я підозрював що хтось з'явиться по мою душу, але все-таки перестрахуватися не завадило б.                               

- У мене посилка для Царьова.  Левандовська сказала що подбає про моє звільнення якщо я не вручу її вам особисто протягом двох годин.  У мене залишилося шістнадцять хвилин.  Будь ласка, не могли б ви забрати її в мене?  - жалібно попросив кур'єр і я чомусь не сумнівався, що Любочка так і зробить.                                            

- Хвилину, - у Левандовської були не двері, а ціла система безпеки.  Кілька замків і засувка.

- Ось, і расспішіться тут, - я черканув закарлючку на аркуші і попросив хлопця занести коробку в квартиру.  Почекав поки за тим закриється двері і з цікавістю почав розпаковувати посилку.

- Ти геній, Левандовська!  - вигукнув я, дістаючи свій рюкзак.

Насамперед поставив на зарядку телефон, передзвонив всім, повідомивши що живий і майже  здоровий, потім замовив доставку продуктів і вже через годину зі зламаною ногою стояв біля плити, готуючи вечерю.  Справжня домогосподарка, нічого не скажеш.       

 Я не поспішав забиратися з дому Люби.  По-перше - це було весело.  По-друге - це може бути корисно.  Те, що я не знайшов жодної брудної білизну в її будинку, крім того, яке було в пральній машинці, не означало що її немає.  Тому варто було зачаїтися в лігві ворога і вичікувати відповідний момент для нападу.  А заодно і приспати її пильність.

-------------------