Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

І навіть якщо це означало, що йому доведеться йти до кінця, незалежно від наслідків, Дмитро був рішучий — він не відступить.

Незважаючи на всю напругу, яка панувала в його душі через зраду, Дмитро знав, що зараз він повинен зосередитися на проекті. І навіть якщо це було складно, він зрозумів, що йому потрібна Аліна. Її здібності як економіста стали надзвичайно корисними. Вона була не тільки кваліфікованим спеціалістом, але й володіла унікальним баченням, яке дозволяло їй аналізувати ситуацію з абсолютно іншого боку. Дмитро швидко усвідомив, що без неї проект не матиме шансів на успіх.

Вони працювали разом кожного дня, поглиблюючи взаємне розуміння того, як найкраще реалізувати ідеї. Аліна зосереджувалася на економічних аспектах, розрахунках, аналізі ринку та складанні фінансових моделей. Її точність і здатність бачити всі тонкощі допомагали виявляти потенційні ризики і можливості, які могли залишити без уваги інші.

Але ці довгі години разом стали для них чимось більше, ніж просто роботою. Дмитро помічав, як її присутність поряд допомагала йому зберігати концентрацію, відволікала від усього, що його мучило. Кожен погляд, кожен жест, навіть коли вони працювали над найбільш складними частинами проекту, був насичений тією дивною атмосферою, яку важко було пояснити словами.

Вони працювали до пізньої ночі, обговорюючи найменші деталі. Аліна не скаржилася на довгі години, але й не могла не помітити, як важко це дається Дмитрові. Він став ще більш замкнутим, ніж зазвичай, і хоча їх співпраця була професійною, її не покидала думка, що він приховує від неї щось важливе.

Іноді вони мовчки сиділи за одним столом, зосереджені на числах і графіках, а потім, раптово, їх погляди перетиналися. Це були моменти, коли слова не були потрібні, коли тиша сама говорила більше, ніж будь-які пояснення. Аліна відчувала, як її серце б’ється швидше, і все ж намагалася утримати емоції під контролем. Вона запитувала себе, чому він завжди такий відсторонений, чому він не дозволяє їй наблизитися. А вона все одно прагнула зрозуміти його. І з кожним новим діловим кроком, кожним проектом, який вони розробляли разом, вона все більше відчувала, як її почуття до нього стали невідворотними.

А Дмитро, в свою чергу, розумів, як важливо для нього мати її поруч у цей складний період. Потрібно було віднайти баланс між роботою та його внутрішнім станом. Він намагався зберегти дистанцію, але ці моменти роботи з Аліною викликали у нього не тільки професійну прихильність. Вони не могли не помітити, як тісно переплітаються їхні світи.

“Ти справді добре працюєш з цими розрахунками,” — одного разу сказав Дмитро, коли вона закінчила розробляти фінансову модель, яка стала основою для подальших етапів проекту.

“Це моя робота. Потрібно, щоб все було досконало,” — відповіла Аліна, не зустрічаючи його погляду. Вона все більше відчувала, як її емоції переплітаються з роботою. Але вона намагалася не виявляти цього.

“Я тобі вдячний,” — тихо додав Дмитро, дивлячись на неї злегка схвильованим поглядом.

Це була одна з тих рідкісних миттєвостей, коли він показав свою людську сторону. Вона відчула це і мимоволі зітхнула. Аліна вже не могла приховати того, що сталося між ними, навіть якщо він намагався уникати цього. Вона була залучена до цього проекту на всі сто, а її почуття ставали лише глибшими.

Вони продовжували працювати до ночі. Кожного вечора, коли вони закінчували роботу, Аліна відчувала, як її серце важко стискається, як важко залишати його кабінет, віддаляючись від нього. А Дмитро відчував, як важко знову повертатися до реальності, яка навколо нього ставала все більш складною і заплутаною. І попри всі складнощі, він не міг не відчувати, що їй потрібен, що вона стала тією людиною, яка допомагає йому не втратити контроль над своїм життям.

І хоча їхні почуття залишалися незрозумілими і невираженими, вони продовжували працювати разом, крок за кроком наближаючись до успіху, і в той самий час, на кожному кроці, стикаючись з емоціями, які неможливо було приховати.