Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Наступного ранку Аліна, прийшовши на роботу, відчула як атмосферу напруженості навколо неї було неможливо ігнорувати. Дмитро, як і раніше, був у своїй звичній ролі — стриманий, холодний і зосереджений на роботі і відсторонений, його неможливо було прочитаи. Але Аліна помітила, що щось змінилося. Його очі, здавалося, залишалися порожніми, коли вони зустрічались, ніби він сховав свої справжні почуття за маскою професіоналізму. Це боліло. Вона намагалася приховати свої емоції і переконати себе, що треба забути його, відпустити. В кінці кінців, вона повинна була повернутися до свого життя і фокусуватись на роботі, а не на надмірно заплутаних стосунках, які їй лише заважали.

Думки Аліни:
“Не буду більше думати про нього. Я сильна, і я зможу це зробити. Це просто... він просто мій начальник. Я не повинна дозволяти своїм почуттям впливати на мою роботу. Я зосереджусь на проекті, який мені довірили. Це те, що важливо. Я повинна залишити все це позаду. Потрібно працювати, не піддаватися своїм емоціям... Я впораюсь.”

Але кожного разу, коли Аліна бачила Дмитра, її серце раптово б’ється швидше, а думки починають плутатися. Вона не могла цього контролювати. Кожен погляд, кожне слово, яке він сказав — це все залишалося з нею. Як би вона не намагалася забути його, все ще були моменти, коли вона згадувала їхній поцілунок. І хоч вона намагалася закрити цю сторінку, він не давав їй забути про себе.

Тепер їй потрібно було зайнятися серйозним проектом, який доручив їй Дмитро. Він був важливим і, ймовірно, мав потенціал значно змінити ситуацію в компанії, а також Дмитро попросив нікому не говорити, що за проект і по всіх питаннях приходити до нього. Аліна намагалась зосередитись, але її думки не покидали образи Дмитра. З його зовнішністю, жорсткою поведінкою, але водночас із тими моментами, коли він з’являвся м’яким і добрим. Вони були на межі — як складна робота, так і складні почуття, що важко було приховати.

Тим часом Дмитро продовжував працювати, вирішуючи складні питання, пов'язані з новим проектом. Він доручив Аліні важливі обов'язки, і навіть коли їй ставало важко, він не проявляв особливої уваги до неї, але на всі її питання відповідав чітко, навіть на ті які здавалися зовсім зрозумілими.  Проте в його серці був тривожний відлуння, яке не давало йому спокою.

Він все ще сумнівався в тому, що відбувалося в його житті. Лана з її вагітністю, її маніпуляції — все це не залишало йому спокою. І, хоча він намагався не думати про це, він не міг не згадувати про Аліну. Він усвідомлював, що з кожним її поглядом, кожним її жестом він почувався все більш прив’язаним. Йому було важко відпустити її, хоча він намагався триматися на відстані. Він був жорстокий, але до Аліни його серце тануло, він знав, що втрачає її своєю холодністю, але не міг подругому, йому потрібно розібратися з тією ситуацією, що склалася. Він зараз може втратити все, що піднімав з нуля, із за людей, які вирішили, що вони розумніші і можуть, його перемогти. Він майже нікому не довіряв.

«Я нікому не дозволю мною маніпулювати і зраників не пробачаю!» - думав він.

Дмитро сидів у своєму кабінеті, уважно переглядаючи чергові документи, що стосувалися проекту, який мав бути представлений через тиждень. У компанії справи йшли стабільно, і йому не потрібно було переживати через цієї конкретної роботи. Його фірма була на міцному фундаменті, і вже були підготовлені кілька важливих проектів, про які ще не знали ні конкуренти, ні колеги. Йому залишалося лише дочекатися моменту, коли можна буде застосувати ці козирі.

Але в цій ситуації його увага була спрямована не на сам проект, а на щось набагато більш важливе і особисте. Це було питання довіри та справедливості. Дмитро тепер розумів, хто стоїть за зрадою, яка почала загрожувати його бізнесу, і це не було випадковістю. Його друг, детектив, уже провів ретельне розслідування і доніс йому все, що йому було потрібно знати.

“Віктор і Лана,” — подумав Дмитро, стискаючи кулаки. “Їхня зрада — це більше, ніж просто зрада в межах компанії. Це зрада моїх принципів.”

Його серце билося швидше, коли він зрозумів, що це не просто випадкові інтриги чи помилки. Віктор і Лана були більше, ніж просто колеги чи співробітники. Вони були партнерами у змові, зрадниками, які намагалися викрасти від нього найцінніше — його проекти і репутацію. Лана, його колишня коханка, виглядала безневинною, але її зв'язок з Віктором виявився значно більш складним. Вона була частиною цього плану, і це стало важливим ударом для Дмитра.

“Я не дозволю їм втекти з цим,” — вирішив Дмитро. “Мені не потрібні ці проекти. Мені потрібна справедливість. Вони повинні заплатити за те, що зробили.”

Дмитро стояв перед важким вибором — діяти швидко і рішуче, або грати за правилами, зберігаючи свою репутацію і кар’єру. Але він не був тим, хто б просто спостерігав. Він був готовий до боротьби. Його рішення було вже ухвалене: ніхто не залишиться непокараним. І навіть якщо йому доведеться все поставити на карту, він не дозволить зрадникам безкарно йти на свободу.

Він подзвонив своєму другу детективу. “Усе готово?” — спитав він.

“Так, Дмитре. Всі докази є, ми можемо діяти будь-якої миті. Віктор і Лана не зможуть уникнути цього.”

“Тоді починаємо. Вони отримають те, що заслуговують.”

Дмитро повільно повернувся до свого робочого столу, вивчаючи стратегії, які він мав намір реалізувати. Він вже не думав про проект чи роботу. Це стало особистим. Це була боротьба за те, що він побудував, за те, на чому трималась його компанія. Але головне — це була боротьба за його принципи і за справедливість.

Аліна знову з’явилася в його думках, але цей раз він не дозволяв своїм почуттям затьмарити те, що потрібно було зробити. Можливо, він втратить її, але він вже був готовий до цього. Кожен його вибір був важливим, і він не міг дозволити своїм емоціям диктувати йому правила гри. Віктор і Лана мали заплатити за свої вчинки. Він не дозволить їм втекти від відповідальності.