Читати книгу - "Ставка ненависть, Стефанія Лін"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ти.
— Ось так просто? — мій голос зривається.
— Ось так просто.
— Але ж… — задкую. Раптом це жарт? Бо я тепер бережу секрет, який знищить його?
— Я зрозумів, коли штовхнув його у воду, Ліліт. Відчув, що можу так безліч разів заради тебе. Розумієш?
І, Господи, я розумію. Страх стискає серце, та я змушую себе зробити крок. Ні я, ні Деймон, ніколи не були боягузами.
— Безліч разів заради мене вб'єш?
— Так.
Мої груди часто здіймаються. Підходжу ближче, бажаю вдихати шоколад, яким він завжди пахне.
— І це не через те, що цей секрет знищить тебе?
Він хмикає, погляд сповнений гріховності, важкості, темряви.
— Я завжди чхав на себе. Кому, як не тобі це знати.
Киваю. Він правий, це я від усвідомлення різких змін гублюся в просторі й часі.
— І що далі? — запитую.
— Мабуть, я поцілую тебе втретє, але цього разу по-справжньому.
— А ті два були несправжніми?
Деймон робить крок.
— Ті два були прелюдією. Знаєш, коли ти вперше куштуєш страву, щоб пізнати чи сподобається, а коли приходить розуміння, що страва смачна, ти її поглинаєш.
— То я страва?
Очі хлопця спалахують. Ми воістину божевільні з ним.
— Ти найсолодший нектар у світі, Ліліт.
Неможливо не реагувати. Неможливо удавати спокій. Я теж роблю крок. Стільки разів мріяла про це, а тепер все прекрасніше, ніж боялася уявляти. Сама встаю навпочіпки, обхоплюю його за шию, притягую до себе й цілую з усім запалом, який горить в серці.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ставка ненависть, Стефанія Лін», після закриття браузера.