read-books.club » Фентезі » Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова 📚 - Українською

Читати книгу - "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"

176
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої" автора Наталка Шевцова. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 34 35 36 ... 123
Перейти на сторінку:

По-третє, її чули.

– Поки що ні, але якщо ви прямо зараз не повернетеся до свого тіла, то точно відлетите, – наставницьким голосом повідомила їй принцеса.

Чи ні їй?

Хоча дивляться начебто на неї.

– Ви це мені кажете? – запитала Ганхілда, вказавши на себе.

– Ти її бачиш? – стрепенулась Ельжбета. – Ти бачиш Ганхілду? – з надією у голосі уточнила вона.

– Так, бачу. Так, це я вам кажу! – скоромовкою відповіла Вівіан спочатку першій, потім другій. І відразу ж практично без переходу роздратовано скомандувала Ганхілді: – Ну! Чого зависла? Бігом назад у тіло! Пояснила ж вже, чим у вашому стані це загрожує!

Чим загрожує Ганхілда дуже добре знала, й тому поспішила виконати розпорядження. Точніше, спробувала…

Набрала розгін, чим вкотре небезпечно натягла нитку, й пірнула. От тільки, як пірнула, так і випірнула.

Брітані, що утримувала нитку життя, застогнала від натуги. Вівіан, яку навіть й на мить не відвідала думка, що обдарована, яка вміє залишати своє тіло, не вміє в нього повертатися, забувши про пристойність, вилаялася. Та так забористо, що несучий на руках тіло Ганхілди Високий лорд навіть спіткнувся. Причому не трохи, а так, що ледве на ногах встояв.

– Ваша Високосте, перепрошую, але не могли б ви бути обережнішими з висловлюваннями! – стурбувалася Ганхілда, яка тепер вже не з чуток знала, що їй дуже не подобається падати. – Бо якщо він упа…

– Постараюсь, – буркотливо пообіцяла Вівіан, нетерпляче обірвавши свою співрозмовницю на півслові. – Тобі просто потрібно уявити, що ти єдине ціле зі своїм тілом, – проінструктувала вона дівчину. – Жодних набирань швидкості й пірнань, просто уяви що ти єдине ціле зі своїм тілом. Зрозуміла?

Ганхілда кивнула й почала уявляти. І сама здивувалася, як це легко в неї вийшло. От тільки всередині свого тіла їй не сподобалося. І це ще, м’яко кажучи.

Воно настільки пекельно боліло, що їй, здавалося, ніби її зсередини розривають на частини. Її нескінченно-жахливо нудило й нестерпно-безмежно паморочилося у голові.

«Краще б я померла! Чому я не померла?! – щиро подумала Ганхілда й, вигнувшись дугою, закричала…

Несамовито, до хрипоти, до втрати голосу.

І крізь цей переміжний з несамовитими стогонами й надривними риданнями крик одночасно благаюче й люто зажадала:

– Бу-ууддьте ласкаві, добийте мене! Я просто не можу… Я просто не можу це винести! Я хочу вмерти! Будь ласка-аа добийте мене, блага-ааю…

– Одну секундочку! – пообіцяв чоловічий голос, що здався Ганхілді божественно прекрасним.

Ще б пак! Адже він пообіцяв їй порятунок від страшного болю, який вона просто не могла більше терпіти. І не обдурив: буквально за мить світло померкло і її поглинула чорна безодня забуття.

– Дяку-уу, – провалюючись у чорні глибини небуття, пробурмотіла щиро вдячна вона за те, що їй дозволили померти.

Звісно ж, насправді, дівчину, що страждала від нестерпного болю, ніхто не добив, і ніхто не дозволив їй померти, її просто знеболили та приспали.

Звільнена, нарешті, від тяжкого обов’язку служити сполучною ниткою між тілом та душею Ганхілди Британі полегшено видихнула й білястою хмаркою здійнялася над тілом врятованої нею дівчини.

– Так от у чому річ… – побачивши подругу, хмикнула Вівіан. – А я усе думала, куди ти зникла. Ти б хоч якийсь знак подала, що ти її тримаєш. Брі, вона ж мало не вгробила себе.

– Якби могла б, подала б, – ображено буркнула мала. – Чи ти думаєш, я не намагалася?

– Брі? – перепитав Ніколас. – Тут Брітані?

– Пробач, Брі, я сказала, не подумавши, – вибачилася Вівіан. Потім підтвердила очевидне: – Так, Брітані тут.

1 ... 34 35 36 ... 123
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова» жанру - Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Відбір на виживання, або Таємниця 12 Нареченої, Наталка Шевцова"