Читати книгу - "Серце дракона, Валентина Бродська"

- Ми були дітьми, Нормане! - тихо зауважила найманиця, - А тепер, тепер усе інакше!

- Інакше?! - зло крикнув Норман і відсахнувся вбік від Рамії, - Так, інакше! Бо твій помираючий батько взяв з тебе клятву, але тоді ти теж була дитиною! Ти не вважаєш, що достатньо? Ти частково виконала ту кляту обітницю, може треба і про нас подумати?

- Я не можу, Нормане. Не мо-жу! Тим більше, Ларс обіцяв Ізірську долину в обмін на мою допомогу. Ти ж розумієш наскільки це для нас вигідна угода?

- А що він пообіцяв тобі за твої послуги в ліжку? - розлютився ще дужче чоловік.

Рамія занесла руку, щоб дати Норману гарний ляпас, але він перехватив її, і хутко зловив другу.

- Нормане, не заставляй мене використати заборонені прийоми, я все ще можу зробити тобі боляче! - гнівно шипіла дівчина.

- Не вдавай ображену невинність! Мабуть, сама скочила на нього!  І як, сподобалося?! Думаєш, що чимось відрізняєшчя від тих всіх його інших? - Норман гірко розсміявся, а потім тихо з болем додав:

- Ти навіть не можеш уявити собі, що я відчуваю зараз. У мене все горить всередині, палає, нищить, зминає! Так, я думав, що перехворів тобою. А як виявилося, просто обманювався. В душі я мріяв, що настане той час, коли ти зрозумієш, наскільки я тебе кохаю і прийдеш до мене!

На цім слові Норман різко відпустив дівчину, підхопив ліхтар і вийшов з-під верби. Він відразу запримітив червону мотузку. "Гарний зашморг би вийшов, як же на душі паскудно"! Чоловік витягнув садок, в якому пручалися потривожені карасі. І не дивлячись на Рамію, яка так і залишилася стояти під деревом, пішов до таверни.

НОРМАН