Читати книгу - "Назад - це теж напрямок, NatKo"

— Навіть найсильнішим інколи треба побути слабкими, — притуляюсь щокою до її рудих кучерів. — А ти найсильніша дівчина, яку я коли-небудь зустрічав. 

— От чому найкращі хлопці завжди тільки друзі? — разом сміємось.

— Ну так вже вийшло, що ми з тобою краще співіснуємо, як брат і сестра, а не як хлопець і дівчина.

Згадуємо той час, коли в класі сьомому ми все-таки вирішили зустрічатися. Думали, що наша міцна дружба стане фундаментом для міцного зв’язку. Але виявилося, що дружба і стосунки — це дуже різні речі. Наш перший поцілунок став чимось провальним, бо відчуття було наче цілуєшся з рідною сестрою. От так ми зустрічалися цілий день, а потім просто вирішили не псувати те, що маємо. 

— О, в мене ще на Фейсбуку залишились ті фотки з сьомого класу! — вона тягнеться по мій телефон. — Зайду з твого, бо мій розрядився. Пам’ятаєш, коли мені подарували ту срібну мильницю? І ми з тобою робили цілі фотосесії. 

— Ага, а в тебе не було свого компа, і ми все скидали на мій. На робочому столі було стільки папок, які ти називала просто рандомним кодом з літер. 

— Мені було ліньки щось вигадувати, — Оксана сміється. — Зато які там фотки були!

— Я до сих пір пам’ятаю, коли ти вирішила стати фотографом і влаштувала мені фотосесію серед старого реквізиту в театрі, — вводжу пароль на телефоні.

Вираз обличчя подруги змінюється, коли вона дивиться на екран телефона. Бляха. Я забув закрити браузер і той довбаний тест на орієнтацію. 

— Це через Ернеста вчора? — Оксана дивиться на мене.

— Забий, — похапцем забираю телефон і закриваю вкладку, — то я статтю читав і раптово натиснув.

— Ага-ага, — Оксана складає руки на грудях, — ти ніколи не вмів мені брехати. Це через Ернеста. Саш, я тебе не сварю! Можливо, в тебе не виходило з дівчатами, бо тобі потрібні не дівчата?

— Я не хочу балакати на цю тему, — починаю злитись.

— Я теж не хотіла, але ти мене змусив. Може, ти перестанеш кипіти і просто вислухаєш мене?

— Та що ти кажеш? — не кипіти виходило гівняно. — Ти мене не дуже хочеш слухати.

— Добре, — зітхає Ксю, — скажу тільки одне. Замість того, щоб проходити ці дурнуваті тести невідомо від кого, краще спробуй протестувати на практиці. Так, я знаю, — вона закриває мені рота рукою, коли я вже хочу перебити, — знаю, що у Ернеста досить дивні способи показати свою симпатію. Але він чесно хотів привернути твою увагу вчора. Напиши йому. Скажи, що сумніваєшся, що не впевнений. Він зрозуміє! Але ти можеш просто спробувати провести з ним час.

— Кому хочеться бути піддослідним щуром? — прибираю її руку від свого рота.

— Якщо ти будеш чесним, то це не буде виглядати так. 

Як так вийшло, що з розмови про анорексію ми перескочили на мою орієнтацію? Але як би я не злився…Може, все-таки спробувати? 

— Ніхто від цього не постраждає, — Оксана наче читає мої думки. — А ти будеш знати, що відбувається в твоїй кучерявій голові. 

— Добре, — здаюсь.

— Яка ти солодка булочка, — Ксю широко посміхається. — Знайди його в мене в Інстаграмі. 

— Знаю, Ернест Стежка.

— О, то ти все-таки дивився його фотки! 

— Стули пельку вже.

***

Я:

Привіт)

Вибач за вчора, не знаю, що на мене найшло

Ти не хотів би зустрітись і нормально поговорити? 

Я не гомофоб

Просто повів себе, як придурок

Останні повідомлення думаю видалити, але Ернест якось дуже швидко їх читає. Пише відповідь. Зупиняється. Знову пише. Чому я так блін нервую? До речі, тільки зараз помічаю, що нік у нього неХемінгуей англійською мовою. 

неХемінгуей:

Хелоу:)

Я не образився, Саш

Після цих слів трошки легше, але я все-одно відчуваю себе винним. Що на мене вчора найшло, що я повів себе в стилі найгіршої королеви драми? Можливо, у Ернеста і справді дивні способи показати свою увагу. А я до них просто не звик. Присилає мені посилання на подію в якомусь великому парку біля річки. Вечір кіно під відкритим небом написано в назві. Переглядаю фото з минулих вихідних. А виглядає непогано. 

неХемінгуей:

Можемо глянути щось та просто пройтись 

Потім ще додає свій номер телефону і пише час. Хочу відправити йому у відповідь смайлик великого пальця до гори, а замість того відправляю поцілуночок. Бляха! В мене криві руки. 

неХемінгуей:

Вже прямо одразу? 

Я: