Читати книгу - "За темними стінами, Nox Carmen (Нокс Кармен)"

Віддамся йому просто тут, і що далі? Куди це нас приведе?

Він корчить із себе хорошого й турботливого, лише задля отримання мене як трофею, правда ж?  

— Я чекаю... твоєї відповіді, Орисю. Мені продовжувати? — його дихання повністю збилося. Давид проковтував голосні літери від очевидного дикого бажання. Рука, що до цього стискала мою спідницю, заледве не рвала її на шмаття.  

Приємне тремтіння ширилося тілом від усвідомлення того, як я впливала на цього могутнього демона, роблячи його таким слабким у моїх руках, що він майже благав мене про продовження.  

Він хоче мене! Мене! 

— Ти можеш нічого не говорити, — глухо сказав Давид. Він облишив мою спідницю та взяв мене за долоню. — Стисни, якщо я можу продовжув... 

Лише цього разу і більше ніколи. Лише цього разу...

Не дозволила йому завершити речення, й з усієї сили увігнала свої пофарбовані нігтики в його засмаглу шкіру. Він щось прошипів і розірвав мою сорочку — ґудзики розсипалися по підлозі. Я не носила бюстгальтер, тому його гарячі пальці безперешкодно оголили мої груди та стиснули сосок. Мимовільний біль змусив мене до крові прикусити нижню губу, настільки гостро відчувався кожен його дотик. Інша рука Давида пробралася в мої труси.  

Хвала Богині, сьогодні я не одягнула своїх «парашутів» із пурпурними котячими мордочками. Навіть не питайте, де купила і навіщо. Цю таємницю я заберу із собою в могилу. 

Зараз, коли знала, хто він такий, і відчувала його дотики... все це трохи дивно. Ні, не було огиди, просто... дивно. 

Мій пульс прискорився, відчувши, як його долоня обережно лягла на мої статеві губи. Вказівним пальцем він трохи розсунув їх у сторони та занурився у мою вологу. Залишив слабкий укус на шиї, і я, не стримуючись, випустила із себе здавлений стогін.  

— Ти так течеш, — усміхнувся мені в шию Давид. — Сумувала за мною? 

— Ще чого! — Не могла ж я відповісти правду, що зараз лише від одного його голосу заливалася соками. 

Серце гупало десь у горлі. Я облизала вуста, зачепивши язиком краплини поту, що виступили над верхньою губою. 

Давид зробив декілька тягучо-повільних обертів навколо мого клітора, від чого внизу живота з’явилися дивні вібрації.  

Я піддалася вперед, прагнула, аби він нарешті увійшов у мене, жадала знову відчути цю наповненість, тісноту та швидкі вправні рухи, але Давид не дозволяв мені нахромитися на його пальці. 

Схоже, тепер моя черга благати. 

— Не так швидко, Ягідко. Упевнений, ти можеш протриматися довше, — він стиха засміявся й залишив мою плоть. Підвів пальці, що під тьмяним світлом магічного ліхтарика, який літав десь над головою, зблиснули від моєї вологи, та притиснув їх до моїх губ. — Смокчи, — наказав він. 

Усі фібри моєї душі противилися цьому. Я відвернула голову. Від збудження залишилася дуля з маком. 

Давид мугикнув і з задоволенням сам облизав свої пальці. 

Бу-е-е! Хай тільки спробує потім мене поцілувати, то зуби повибиваю! 

— Ти набагато смачніша, ніж я думав. 

Він залишив невагомий поцілунок на моїй шиї, за ним ще один, ще й ще. Заціловував мене, неначе я справді його найцінніший скарб. 

Голова розкололася від чергових ударів молотка. Схоже, цього разу будівельники-чаклуни мстилися всій нечисті за маленьку зарплатню, позаяк з кожним ударом звук усе гучнішав й гучнішав... 

Відкинулася на плече Давида та тяжко видихнула. 

— Годі! — гаркнув він над вухом, і звук перервався.  

— Дякую, — зазирнула в його очі, що затягнулися чорною димкою. 

— Гадаєш, це я? — смикнув бровою. — Може вони просто перекурити вийшли? 

— Або ж їм цеглини на голови попадали, — я посміхнулася. 

— Або їх мавки поз’їдали. Ти взагалі бачила, які у них зубища? Коли починають жувати людські кістки, звідкись другий ряд виростає. Жа-ах, — Давид округлив очі, намагаючись імітувати страх. 

Ця ненав’язлива розмова розрядила важку атмосферу, що запанувала між нами. Не думала, що колись скажу подібне, але з демонами легко. Мені не потрібно розгадувати Давида, як стародавній сувій, та підбирати під нього спеціальну маску. Можна бути собою і не боятися бовкнути щось дурне, а потім трястися в очікуванні критики. Не було докорів чи повчань, як тобі слід жити та якого шляху варто притримуватись. Демон прийме тебе будь-яким — хорошим чи злим. 

Оскільки найбільшим злом завжди буде він сам.