Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"

 – Та так, – невизначено відізвалася вона. – Дивлюся. 

В очах Тесея майнуло щось незрозуміле, але дуже швидко зникло, і Айза не встигла розібрати цей вираз. 

 – Що це тут відбувається? 

Пан Рубчик підійшов у залу непоміченим, і тепер нависав над Тесеєм, його паперами і пентаграмою. Усі некроманти, що раніше були так зацікавлені ритуалом, почали потрохи розходитися, намагаючись не потрапляти панові Рубчику на очі зайвий раз. 

 – Що це за лекції тут у робочий час? Немає чим зайнятися? – Рубчик підняв одну брову, і перевів згодом погляд на Айзу, яка стояла поряд. – Відправляйтесь-но тоді сьогодні на патрулювання. 

Він трохи постояв, а потім почухав собі підборіддя у задумливому жесті. 

 – Так, – повільно сказав він. – Давно пора – що це я тримаю вас тут? Третє кладовище на вас вже зачекалося. 

Айза завмерла. Патрулювання на третьому – це вже не блукати по спокійному дванадцятому. Та ще й іти туди із Тесеєм… 

За останні кілька тижнів їхні стосунки стали… можливо, на якусь краплю кращими. Щонайменше, він тепер намагався не називати її мугиркою за найменшої нагоди. Та й одяг його у якусь мить став простішим – наче він нарешті зрозумів, що трупам і духам однаково на його багатство.

Але все ж… 

 – Гаразд, – бадьоро відізвався Тесей, хвацьки віддаючи честь. Рубчик сумнівно посміхнувся однією частиною рота, наче миттєво пожалкував про своє рішення. Але, звісно, змінювати його не став. 

 – Там спокійно, не переймайтеся. Стане часу на багато балачок, – на мить Айзі здалося, що він підморгнув їй, але у наступну мить пан Рубчик вже прямував від них геть. 

Хвильку вони постояли у тиші. Тесей їй посміхнувся. 

***

Третє кладовище було тихим. Можливо, навіть спокійним. Але Айза точно не назвала би його безпечним – такої густої магії, що сочилася чи не з кожної маленької щілинки у землі, їй ще бачити не доводилося. Вона не могла уявити, що ж відбувалося на другому і першому кладовищах. 

 – То… ти придумуєш ритуали? – запитала Айза. 

Вони йшли дуже близько, майже торкаючись плечей один одного. Айза… не хотіла обдумувати це, але і не відходила в сторону. 

 – Так, якщо можна так сказати, – гмикнув Тесей. Він покрутив персня на середньому пальці, і вперше Айза подумала, що це також може бути жест заспокоєння – як ручка серпа для неї самої. – Їх недостатньо просто придумати – більшу частину часу займають розрахунки і перерозрахунки.

Айза зам’ялася. Вона не була звична до того, щоб говорити Тесеєві компліменти.

 – Я… мені здається, що той ритуал, про який ти говорив вранці, хороший. Справді корисний, – слова здалися їй дуже сухими і недоречними, і вона знічено замовкла. 

 – Ти так думаєш? – Тесей із подивом повернув до неї голову. – А як же те, що ритуали не годяться для польової роботи?

В його голосі була тільки ледь помітна нотка насмішки, вже майже зовсім необразлива. 

 – Можливо, я була на зовсім права, – довелося визнати Айзі. 

Тесей дивився на неї, високо піднявши брови. Пройшла мить, і Айза задерла підборіддя. 

 – Що? Я вмію визнавати, коли була неправа, знаєш. Але це не значить, що ти припинив бути щиглем, тож не задирай носа. І амулети твої я все ще зневажаю. 

Тесей тільки закотив очі. Їхні плечі на мить перетнулися, але жоден з них не відсахнувся, як це було би ще тиждень чи два тому. 

 – Дай мені ще трохи часу, і я зміню твою думку і про амулети. Вони… не можуть замінити традиційної магії, але часом бувають корисними. 

Тесей хотів щось ще сказати, і вже навіть натхненно набрав повітря у легені, але Айза на мить примружилася та різко приклала долоню до його рота. Тесе ще мить щось у неї мугикав, але потім також замовкнув, нашорошивши вуха. 

Вони вже не були на кладовищі самі. Можливо, не були із самого початку – але тільки тепер Айза відчувала це так добре. Шарудіння і скрипи, тихі кроки і шелест тканини на вітрі – вона впізнала би ці звуки іх сотні. Духи. 

Не один і, скоріш за все, навіть не два. Багато духів. 

Вона тільки кинула обережний погляд на Тесея. Він перезирнувся із Айзою, киваючи головою в бік, і вона так само мовчки кивнула. Мовчки і напівприсядки вони якомога тихіше попрямували до ряду з родинними склепами, з-за яких можна було хоч трохи оцінити обстановку.

Айза присіла за вапняковою стіною і тільки висунула краєчок голови. Навіть з цієї непевної точки вона бачила вже щонайменше дві розкопані могили і трьох духів. А скільки їх ще могло бути поза межами її зору, вона й не підозрювала. 

Тесей шарудів десь поряд. Айзі хотілося його штрикнути, щоб він нарешті всівся і замовк, але вона боялася спричинити цим тільки більше шуму, тож мовчала і молилася Морені, щоб їх не помітили. 

Але, вочевидь, богиня цієї ночі була де завгодно, але не на райнському кладовищі. Тесей перступив з ноги на ногу, і як у жахливих театральних виставах, у нього під ногою хруснула якась суха гілка. І звідки вона тільки взялася на кладовищі, де й дерева жодного не росло?