Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Він якийсь дивний останнім часом, - зауважив Рон, відкладаючи телефон на консоль. - Розгублений і злий. Зривається на всіх. Мені здається, він посварився зі своєю дівчиною.
Я напружилася. Розмова знову звернула в небажане русло.
- Ти пробував поговорити з ним?
- Багато разів. Остання наша розмова закінчилася тим, що мене послали. Тож я вирішив дати йому час прийти до тями. Дочекаюся, поки в нього з'явиться бажання поділитися.
- Це правильно, - видихнула я, осідаючи на сидіння.
- Гей, усе добре? - запитав Рон, кладучи долоню на мою руку на коліні.
- Так. Просто трохи втомилася.
- Я даремно затіяв цю зустріч біля басейну?
- Ні. Я буду рада. Тільки не могли б ми заїхати до мене, щоб я взяла купальник? Я б із радістю поплавала в басейні.
- Звичайно.
Ми зустрілися з Томом і Сарою у батьків Рона через годину. Лежачи біля басейну, ми з Сарою базікали про останні новини медійних осіб. Чоловіки тихо говорили про щось своє. І було в цьому вечорі щось таке затишне, домашнє. Я навіть дозволила собі прикинутися, що ми не зустрічаємося з Роном лише два тижні, а начебто одружені, і наші друзі прийшли в гості в наш новий будинок, щоб скоротати вечір перед басейном.
Додому до Рона ми повернулися за північ. Я майже не пила, тож привезла нас. Керувати цим монстром - і я кажу про вантажівку, а не про Рона - було до біса важко і незвично, але я впоралася. Ми швидко прийняли душ і лягли спати, стомлені насиченим днем.
Вранці я прокинулася від того, що один із моїх сосків був захоплений теплим ротом. Я застогнала, вигинаючи спину назустріч ласці.
- Доброго ранку, - прошепотів Рон мені в шкіру.
- Не відволікайся, - сказала я, притягаючи його голову ближче і спонукаючи продовжити розпочате.
Рон усміхнувся, але не розчарував. Він пестив мене язиком і ротом, спускаючись рукою мені між ніг.
- Уже мокра, - сказав він. - Мені подобається, що тебе так легко завести, - додав, і ввів у мене два пальці.
Я застогнала і штовхнулася назустріч. Але Рон витягнув їх, замінивши своїм членом.
- Ох! - скрикнула я.
- Так краще?
- Набагато краще, - погодилася я.
Ми займалися сексом, нікуди не поспішаючи, але й не надто повільно. Після єдиного нашого заняття коханням більше такий ритм ми не повторювали - були надто нетерплячі, коли добиралися до оголених тіл одне одного.
Коли я відчула, як накотив оргазм, я навіть не могла вимовити жодного звуку. З мене виривалися тільки стогони та гучне дихання. Зате Рон був красномовний за нас обох. Він говорив, практично не зупиняючись. Обсипав мене брудними слівцями, посилюючи збудження і наближаючи до піку. Тільки-но всередині мене все стиснулося, і тіло облило гарячою хвилею, Рон одразу рушив за мною. Він вигнув спину, відкинув голову.
- Мала, так! Мел! - крикнув він, виливаючись у мене.
Злегка віддихавшись, Рон перекотився набік і притягнув мене до своїх грудей. Я задоволено посміхалася, уткнувшись обличчям у тверді груди.
- Я можу лежати так вічно, - сказав Рон, перебираючи моє волосся.
- І я лежатиму разом із тобою.
- Але нам треба... - Мій шлунок забурчав, і Рон тихо розсміявся. - Ось. - Він вказав на мій живіт. - Нам треба піти поїсти.
- Хочеш, посмажу тобі млинці? - пробубнила я в його шкіру.
- Хочу.
- Але я не буду. - Він знову розсміявся. - Не можу.
- Це ще чому?
- Тому що мені треба привести себе до ладу, одягнутися. На той час ти помреш з голоду.
- Тоді тобі доведеться готувати для мене оголеною.
Я фиркнула. Рон підвівся з ліжка, і в усій своїй оголеній красі пройшов до комода. Витягнувши звідти спортивні штани, він натягнув їх просто на свою голу дупу.
- Без трусів? - запитала я, лежачи на боці й підпираючи рукою голову.
- Без трусів, - підтвердив він, підкрадаючись до мене.
Я швидко крутанулася на ліжку, обертаючи навколо себе простирадло.
- Що ж, якщо моя дівчина не годуватиме мене, тоді я, як вихований чоловік і господар дому, маю нагодувати її.
Рон підхопив мене і закинув собі на плече. Менше ніж за хвилину він уже виносив мене зі своєї спальні. Я хихикала, підскакуючи на його великому плечі. Він ляснув мене по попі, а я вщипнула його за сідницю.
- Мала, якщо ти будеш щипатися, я тебе впущу, - зі сміхом сказав він, а потім різко зупинився.
Я хіхікнула.
- Ми дійшли? Постав мене на місце.
Завіса з волосся не дозволяла розгледіти, де ми були в цей момент. Рон повільно спустив мене з плеча. Усе його тіло було напружене. Я відкинула волосся і подивилася на нього, а потім перевела погляд на вхідні двері, де стояв Калеб.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова», після закриття браузера.