Читати книгу - "Назавжди, Уляся Смольська"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
– Так, милий, все добре, – грайливо відповіла я. Алкоголь розв'язав мені язика.
– В якому ти клубі? – коротко запитав Леонід.
– «Аналогія» ... або «Алгоритм», – сплутано відповіла. – Точно не пригадаю. Це недалеко від мого гуртожитку.
– Ясно, – голос у Леон був напруженим. – Зараз буду.
– Котик скучив за своєю кицею? – сміючись, запитала. Відповіді я не почула, бо він поклав трубку.
Хм. Образився, чи що? І що я такого запитала? Знизавши плечима, глянула в дзеркало. Ух, яка я красуня! Тільки волосся треба зачесати. Підмалювала губи і послала своєму відображенню повітряний поцілунок. Вийшла з збиральної і повернулася в зал.
Підійшла до бару, біля якого досі сиділа Машка зі своїм залицяльником і допила свій коктейль. Замовила ще один, обернулася обличчям до танцмайданчику в пошуках Наталії. Її яскраво–руде волосся легко помітити в натовпі танцюючою молоді.
Несподівано відчула, як чиясь рука ковзнула по моїх сідницях. О–о–о, мій грізний Цар Леонід приїхав! Який же він пустун! Грайливо всміхнулася. Ти глянь, яким сміливим став! А мені подобається ця наполегливість.
Обернулася, готова впасти в його обійми, але так і застигла на місці. Замість Леона навпроти мене стояв зовсім незнайомий мені хлопець, який дивився на мене хтивим поглядом.
– Потанцюємо? – запитав він і по–хазяйськи обійняв мене за талію. Пальці шурупами вп'ялися в шкіру.
– Вибач. Не хочеться, – мою грайливість вітром здуло. Взяла його руку і силою забрала її зі свого тіла.
– Та чого ти ламаєшся? – сказав він і його лице розпливлося в безглуздій усмішечці.
Наблизився, і знову притиснув мене до себе. На цей раз обома руками. Вище мене на голову, міцний і спортивний, він явно переважав в силі. До того ж, від нього страшенно тхнуло спиртним. Він схилився до мене, щоб поцілувати, але я відштовхнула долонею його голову.
– Чуєш, ти чого така дєрзка, а? – тон хлопця став більш нахабним. – Корчиш з себе недотрогу?
Він міцно схопив мене за руку. Його пальці боляче стиснули моє зап'ястя, залишаючи на шкірі червоний слід.
– Прибери руку! – крикнула. Усередині наростала паніка. Я страшенно боялася, але вигляду не подавала.
У наступну мить переді мною постала гора м'язів, заслонивши мене від цього гада. Леон! Видихнула з полегшенням, розуміючи, що я в безпеці. Леонід схопив хама за грудки і прогарчав:
– Руку прибрав! – і той моментально розчепив пальці.
– Вибачився перед дівчиною! – Голос Леоніда пролунав настільки загрозливо, що мені й самій стало страшно. Немов велетень, він нависав над моїм кривдником.
– В–в–вибач ... – від переляку хлопець почав заїкатися.
– Я не почув «будь ласка»! – прогарчав Леон.
– Будь ласка ... – повторив він. По його погляду зрозуміла, що він злякався.
– Ще раз побачу біля неї – відірву яйця! – прошипів Леонід і відштовхнув хлопця від себе. Той моментально зник в натовпі.
– Все в порядку? – запитав він, повернувшись до мене.
Я тільки ствердно кивнула. Він був настільки розлючений, що мені здавалося, він здатний розірвати того пацана голими руками. Леон взяв мене за руку і різким кроком повів до виходу.
Ми мовчки сіли в машину. Спочатку я боялася дивитися на нього. Відчувала, як його погляд свердлить мене. Не витримала, підняла голову і зустрілася з чорним небезпечним виром. Злісний вид одночасно лякав і збуджував. Справжній спартанець. Відчула, як всередині мене спалахує бажання. Випите спиртне живило його.
Нахилившись до нього, я з жадібністю припала до його губ. Пристрасть горіла в мені вогнем, алкоголь піддавав жару. Божеволіла, відчуваючи хвилі збудження від запаморочливого поцілунку. Тіло біснувалася, внизу живота пульсувало. Вчепилася в ґудзики на сорочці і почала судомно їх розстібати. Запустила пальці в густе волосся і міцно стиснула на потилиці, відтягуючи голову Леона назад. Його руки ковзали по моїй спині, плуталися у волоссі, лягали на груди. А мене це ще більше розохочувало. Провела вологу доріжку вниз по шиї, цілувала і засмоктувала його ароматну шкіру. Мммм, як це шалено приємно! Хочу більшого! Важко дихаючи і не припиняючи пестити Леона, опустила руки йому між ніг. Вперше доторкнулася до збудженої чоловічої плоті. Нехай через одяг. Але я зробила це усвідомлено і за своїм бажанням. Він виявився твердим і великим. Захотілося дізнатися, який він насправді. Взялася за ремінь, але Леон зупинив мене, уклавши свою широку долоню на мою руку.
– Крихітко, досить, – важко дихаючи, прошепотів захриплим голосом. – Заспокойся, люба, – він прибрав мою руку з штанів і поцілував долоню.
– Тобі не подобається? – здивувалася. Не розумію, чому він зупинив мої пестощі? – Я зробила щось не так?
– Ні, все просто чудово. Але тут не місце і не час, – Леон провернув ключ запалювання. Набрав повні груди повітря, поправив комір сорочки і ремінь, а потім кинув коротке: – Пристебнись.
Машина рушила з місця. Я невдоволено відкинулася на спинку сидіння і застебнула ремінь безпеки. Трясця! Йому явно не сподобалося! Засмучено зітхнула. Відвернулася до вікна і втомлено прикрила очі.
***
Свідомість з небажанням пробивалася крізь сон. Відкрила очі, обвела поглядом кімнату. Де це я? Різко піднявшись, отримала в подарунок запаморочення і різкий головний біль. Повільно опустилася назад на подушку, відчуваючи, як мізки пульсують, немов вони окремий живий організм. Заплющила очі, відчуваючи противний приплив нудоти.
Ой, як мені ж поганоооо...
Намагалася згадати, як я тут опинилася, але нічого не виходило. Останнє, що спливало в пам'яті – мій пристрасний поцілунок з Леонідом в машині. Сором накрив пекучої хвилею. Капеееець! Що я собі вчора дозволяла, батюшки мати рідна! Полізла на нього, як хтива самка. І як я повинна тепер йому в очі дивитися? Сором, який сором…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Назавжди, Уляся Смольська», після закриття браузера.