read-books.club » Любовні романи » Назавжди, Уляся Смольська 📚 - Українською

Читати книгу - "Назавжди, Уляся Смольська"

246
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Назавжди" автора Уляся Смольська. Жанр книги: Любовні романи / Сучасний любовний роман. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 33 34 35 ... 92
Перейти на сторінку:

          – Так, милий, все добре, – грайливо відповіла я. Алкоголь розв'язав мені язика.

          – В якому ти клубі? – коротко запитав Леонід.

          – «Аналогія» ... або «Алгоритм», – сплутано відповіла. – Точно не пригадаю. Це недалеко від мого гуртожитку.

          – Ясно, – голос у Леон був напруженим. – Зараз буду.

          – Котик скучив за своєю кицею? – сміючись, запитала. Відповіді я не почула, бо він поклав трубку.

          Хм. Образився, чи що? І що я такого запитала? Знизавши плечима, глянула в дзеркало. Ух, яка я красуня! Тільки волосся треба зачесати. Підмалювала губи і послала своєму відображенню повітряний поцілунок. Вийшла з збиральної і повернулася в зал.

          Підійшла до бару, біля якого досі сиділа Машка зі своїм залицяльником і допила свій коктейль. Замовила ще один, обернулася обличчям до танцмайданчику в пошуках Наталії. Її яскраво–руде волосся легко помітити в натовпі танцюючою молоді.

          Несподівано відчула, як чиясь рука ковзнула по моїх сідницях. О–о–о, мій грізний Цар Леонід приїхав! Який же він пустун! Грайливо всміхнулася. Ти глянь, яким сміливим став! А мені подобається ця наполегливість.

          Обернулася, готова впасти в його обійми, але так і застигла на місці. Замість Леона навпроти мене стояв зовсім незнайомий мені хлопець, який дивився на мене хтивим поглядом.

          – Потанцюємо? – запитав він і по–хазяйськи обійняв мене за талію. Пальці шурупами вп'ялися в шкіру.

          – Вибач. Не хочеться, – мою грайливість вітром здуло. Взяла його руку і силою забрала її зі свого тіла.

          – Та чого ти ламаєшся? – сказав він і його лице розпливлося в безглуздій усмішечці.

         Наблизився, і знову притиснув мене до себе. На цей раз обома руками. Вище мене на голову, міцний і спортивний, він явно переважав в силі. До того ж, від нього страшенно тхнуло спиртним. Він схилився до мене, щоб поцілувати, але я відштовхнула долонею його голову.

          – Чуєш, ти чого така дєрзка, а? – тон хлопця став більш нахабним. – Корчиш з себе недотрогу?

          Він міцно схопив мене за руку. Його пальці боляче стиснули моє зап'ястя, залишаючи на шкірі червоний слід.

          – Прибери руку! – крикнула. Усередині наростала паніка. Я страшенно боялася, але вигляду не подавала.

          У наступну мить переді мною постала гора м'язів, заслонивши мене від цього гада. Леон! Видихнула з полегшенням, розуміючи, що я в безпеці. Леонід схопив хама за грудки і прогарчав:

          – Руку прибрав! – і той моментально розчепив пальці.

          – Вибачився перед дівчиною! – Голос Леоніда пролунав настільки загрозливо, що мені й самій стало страшно. Немов велетень, він нависав над моїм кривдником.

          – В–в–вибач ... – від переляку хлопець почав заїкатися.

          – Я не почув «будь ласка»! – прогарчав Леон.

          – Будь ласка ... – повторив він. По його погляду зрозуміла, що він злякався.

          – Ще раз побачу біля неї – відірву яйця! – прошипів Леонід і відштовхнув хлопця від себе. Той моментально зник в натовпі.

          – Все в порядку? – запитав він, повернувшись до мене.

          Я тільки ствердно кивнула. Він був настільки розлючений, що мені здавалося, він здатний розірвати того пацана голими руками. Леон взяв мене за руку і різким кроком повів до виходу.

          Ми мовчки сіли в машину. Спочатку я боялася дивитися на нього. Відчувала, як його погляд свердлить мене. Не витримала, підняла голову і зустрілася з чорним небезпечним виром. Злісний вид одночасно лякав і збуджував. Справжній спартанець. Відчула, як всередині мене спалахує бажання. Випите спиртне живило його.

          Нахилившись до нього, я з жадібністю припала до його губ. Пристрасть горіла в мені вогнем, алкоголь піддавав жару. Божеволіла, відчуваючи хвилі збудження від запаморочливого поцілунку. Тіло біснувалася, внизу живота пульсувало. Вчепилася в ґудзики на сорочці і почала судомно їх розстібати. Запустила пальці в густе волосся і міцно стиснула на потилиці, відтягуючи голову Леона назад. Його руки ковзали по моїй спині, плуталися у волоссі, лягали на груди. А мене це ще більше розохочувало. Провела вологу доріжку вниз по шиї, цілувала і засмоктувала його ароматну шкіру. Мммм, як це шалено приємно! Хочу більшого! Важко дихаючи і не припиняючи пестити Леона, опустила руки йому між ніг. Вперше доторкнулася до збудженої чоловічої плоті. Нехай через одяг. Але я зробила це усвідомлено і за своїм бажанням. Він виявився твердим і великим. Захотілося дізнатися, який він насправді. Взялася за ремінь, але Леон зупинив мене, уклавши свою широку долоню на мою руку.

          – Крихітко, досить, – важко дихаючи, прошепотів захриплим голосом. – Заспокойся, люба, – він прибрав мою руку з штанів і поцілував долоню.

          – Тобі не подобається? – здивувалася. Не розумію, чому він зупинив мої пестощі? – Я зробила щось не так?

          – Ні, все просто чудово. Але тут не місце і не час, – Леон провернув ключ запалювання. Набрав повні груди повітря, поправив комір сорочки і ремінь, а потім кинув коротке: – Пристебнись.

          Машина рушила з місця. Я невдоволено відкинулася на спинку сидіння і застебнула ремінь безпеки. Трясця! Йому явно не сподобалося! Засмучено зітхнула. Відвернулася до вікна і втомлено прикрила очі.

***

          Свідомість з небажанням пробивалася крізь сон. Відкрила очі, обвела поглядом кімнату. Де це я? Різко піднявшись, отримала в подарунок запаморочення і різкий головний біль. Повільно опустилася назад на подушку, відчуваючи, як мізки пульсують, немов вони окремий живий організм. Заплющила очі, відчуваючи противний приплив нудоти.

          Ой, як мені ж поганоооо...

          Намагалася згадати, як я тут опинилася, але нічого не виходило. Останнє, що спливало в пам'яті – мій пристрасний поцілунок з Леонідом в машині. Сором накрив пекучої хвилею. Капеееець! Що я собі вчора дозволяла, батюшки мати рідна! Полізла на нього, як хтива самка. І як я повинна тепер йому в очі дивитися? Сором, який сором…

1 ... 33 34 35 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Назавжди, Уляся Смольська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Назавжди, Уляся Смольська"