Читати книгу - "Бунтівник та аристократка, Крістіна Логоша"

***

Крістоф йшов додому у всеозброєнні. Ерік доповів про спробу втечі Ів, і він готувався до сімейного скандалу.

Східне крило зустріло його тишею. Ів сиділа на дивані у вітальні і читала газету. Вона на мить відірвала погляд і подивилася на Крістофа.

 — Як минув твій день, любий?..

Крістоф завмер. Потім у нього проскочила думка, що Ів підкорилася і вирішила грати за його правилами.

 - …Я приготувала вечерю. Бо все ти мене годуєш, мені не зручно.

 - Чудово. Накривай на стіл. За кілька хвилин приєднаюся, люба.

 Крістоф ще не зрозумів, яку гру затіяла дружина, але його це вже інтригувало.

Зайшовши до своєї кімнати, він зняв костюм і сорочку за звичкою залишивши їх на спинці стільця. Потім душ, щоб змити залишки важкого дня. А день був справді таким. Доводилося відбиватися не лише від журналістів та конкурентів. Тепер, після підписання мирного договору, до столиці повернулася значна частина аристократії. Почалися судові розгляди щодо поділу майна, відібраного у процесі повстання. І все це підігрівалося увагою преси. Кожен журналіст мріяв розкрити секрет Крістофа Йєнсена, з усіх щілин на нього лився потік брехні з жовтої преси.

Душ протверезів стомлений мозок.

Зав'язавши на стегнах рушник, він вийшов у кімнату. Відчинив шафу з речами і... Нічого в ній не знайшов. Шафа була порожня. Спочатку він не повірив своїм очам. Потім він співвідніс це з поступливим настроєм Ів. «Отже, по-хорошому в нас не вийде». Його навіть потішила невинна витівка. Поки він не глянув на свій костюм, що його зняв перед душем.

Піджак був порізаний на шматки, наче потрапив під лопасті літака. Штанам дісталося не менше: вони вкоротилися до довжини шортів. Таку довжину Крістоф носив, коли був п'ятирічною дитиною. Гудзик на штанах була відірвала. Видно, у пориві Ів не змогла стримати емоціїю. Сорочка була майже ціла. "Майже" - тому що на ній було всього дві великі дірки в районі грудей.

Швидше за все, дружина пробралася до його кімнати, доки він приймав душ, і влаштувала напад на залишки одягу.

Смішний, безрозсудний вчинок, який він не міг їй пробачити.

Повернувшись до дзеркала, Крістоф зняв рушник і вдягнув обрізки робочого костюма. Короткі шорти-брюки були трохи нижче лінії білизни. А сорочка закінчувала його харизматичний образ: дві дірки виставляли на показ соски.

- Я вже накрила. Ти йдеш?

- Одну хвилину.

Приблизно стільки йому потрібно щоб створити чаклунство у відповідь. Клацніть пальцями - і його маленька помста приведена в дію.

Крістоф усміхнувся відбитку. Вечеря обіцяла бути незабутньою.