Читати книгу - "Розпутний птах ночі, Хосе Доносо"

— продаються саджанці десяти тисяч акацій, заради Бога, що можна зробити з квітками десяти тисяч акацій, вони ж так швидко відцвітають, у термах Панімавіди[30] проводять свої вакації родини Крісті Рамос, Пальма Крісті, Крісті Крісті, П’єр де-Бодуан Крісті… Ну й ну, стільки родичів… залишки Belle Époque, як це розуміти, Даміано, це іншомовні слова, я їх не знаю, якби Німенький не приклеїв на продовження іншу газету… Дивися сюди, Ірис, ось це вже щось гарненьке, портрет собачки Лайки, яку відправили на Місяць, скажи-но, де тут а, правильно, ось вона, ти впізнала її, хоча вона й велика, хіба не бачиш, це набагато цікавіше, ніж ті дурниці з каченям Дональдом і Корін Тельядо, то звичайнісінькі вигадки, не вір жодному слову в тій маячні, a цé читати набагато цікавіше, бо це справжні події, які відбуваються зі справжніми людьми, а не намальованими мавпами, потрібно читати газети, у газетах про все пишуть, так я дізналася про твого батька, так, так, поплач, зараз тебе хвилює, що твого батька розстріляли, а тобі за Судний День варто хвилюватися, що вже поробиш, маленька, така доля… Бачиш, тобі треба навчитися читати, щоб ти могла читати газети й не була нетямущою простачкою, й не давала всім цим старим тобою користатися, бо ж вони переконали тебе, що я твоя дитинка, але це не так, я — Даміана, а крім цього тобі втовкмачуватимуть, що дитинка, яку ти народиш, — чарівна, що ти незаймана діва, яка з тебе діва, якщо ти злягалася з тим Ромуальдо, хазяїном голови Велетня, який насправді татко твоєї дитинки, треба знайти його, щоб він на тобі одружився, щоб ти мала чоловіка, який би працював і утримував тебе, а ти б ростила свою дитину, ти, а не ці старі, ти маєш навчитися захищатися, тому ти маєш навчитися читати, отож, що тут написано, не плач, що написано тут, у цьому рядку, революція хіпі, хто такі хіпі, я не знаю, я вже дуже стара, але ти можеш дізнатися, хто такі хіпі, дивися, тут їхня фотографія, вони з цим своїм довгим волоссям дуже схожі на педиків, але вони обіймаються з жінками, тому педиками вони бути не можуть, а тут написано… Гігантська Даміана, осяяна світлом цього відчиненого вікна газет, якими я обклеїла стіни, разючі зіниці її очей зазирають у це вікно, вона готова вискочити крізь нього з Ірис, на їхніх обличчях, одурманених реальністю, стільки світла, у їхніх літерах, їхніх складах стільки чіткості, точність вказівного пальця старої, яким вона показує на фрази і заголовки у світлі свічки, за допомогою якого Даміана, що сидить поруч із Ірис на ліжку, прочитує цю літературу агонізуючого сьогодення, свічка проходить зліва направо, знизу догори, аж до самої стелі, шукає більше новин, більше велетенських фраз, які зазирають у це вікно.

Я більше не можу залишати їх удвох наодинці. Я маю стежити за ними щохвилини, бо Даміана весь цей час нас обманювала, щоб украсти в нас дитину й утекти у смердючі нетрі, де ніхто не зможе знайти сина дона Херонімо де Аскойтіа під її жебрацьким одягом. Кожна секунда, яку ці двоє проводять разом, є небезпечною. Треба вигадати щось, аби позбутися Даміани, але я не можу за ними стежити, вони сплять разом, а я не можу з ними спати. Коли старі збираються в підвалі, Ірис бере на руки Даміану і, притулившись до неї щокою, щось говорить, наспівуючи. Я знаю, що вони говорять, вони планують утечу, щоб вирушити на пошуки Ромуальдо, батька, який не є батьком, а проте мав би ним бути, треба сьогодні ж попередити дона Херонімо, щоб він прийшов і врятував свого сина від тієї трясовини, у якій Даміана хоче його втопити, вони не мугикають, не пестяться, вони планують, змовляються, поки Дора в’яже, Марія Бенітес помішує на вогні настої, Роса Перес прасує, Рита робить вузлик із атласної стрічки, Амалія зволожує своє скляне око в синій скляночці, а знову крихітна Даміана дрімає на колінах в Ірис, чекаючи на бозна-який момент, бозна-яку нагоду, а розпухла Ірис пхає до носа палець і позіхає. А я, сьома стара, вмощуюся в кутку і малюю на музичній скринці едельвейс, невпинно стежачи.

— Коли він має народитися?

— З чарівними уродинами ніколи не вгадаєш.

— Шкода, що ми не можемо спитати, коли це сталося.

— Коли сталося що?

— Ну, відколи треба починати відраховувати дев’ять місяців…

— Коли йдеться про диво, дев’ять місяців не відраховують, кажу тобі, Амаліє, не будь упертою, немовля народиться тоді, коли йому належить народитися і крапка… Треба чекати…

— А як щодо Богородиці?

— А що Богородиця?

— Ну як, свято Богоявлення, коли архангел Гавриїл явився перед Дівою Марією і наказав їй своїм пальчиком, щоб вона виконала Його волю, припадає на 25 березня. А день народження Господа нашого Ісуса Христа — 25 грудня, рівно через дев’ять місяців.

— Але ж Ірис — не Діва Марія, у неї буде звичайне чарівне народження, є ж багато різних чарівних народжень, тому не став стільки запитань, Амаліє, це не добре…

— Не знаю. А коли народиться дитинка, Ірис і далі буде незайманою? Діти ж виходять звідти ж, звідки…

— Ай, не знаю, побачимо…

— То чи незаймана тоді Ірис?

— Аякже, Амаліє. Так сказала Брихіда, Марія Бенітес підтвердила… Хіба ні, Маріє?

Марія не відповідає.

— Чи це так, Маріє?

Марія Бенітес припиняє помішувати свої пахкі настої.

— Не знаю… Я хотіла вам розповісти, але не було нагоди…

— Про що?

— Ну, того дня, коли ми знайшли її хвору на подвір’ї і в неї був цей незрозумілий напад. Чи не могла вона злягтися з кимось у будинку?

— Як?

— Не знаю, чоловіки свині, а вона така гарна. Мені страшно… Кажуть, що коли жінка лягає з чоловіком після того як завагітніла, то дитина народжується покручем. Покійна Брихіда розповідала мені, що саме через це ніколи не дозволяла чоловікові торкатися її після того, як вона вагітніла. Зрештою, всі її дітки народилися мертвими, таке життя, на все воля Божа… Кажуть, якщо чоловік лягає з вагітною жінкою, дитина народжується покручем, потворою з великою головою і короткими руками, ніби крильця в пінгвіна, ропушачим ротом, тілом, вкритим волоссям або лускою, може народитися навіть без повік, і тому дитинчата потвор не можуть спати і плачуть усю ніч, горюючи, що вони потвори, а також тому, що не можуть заплющити очей, щоб заснути, не могти заснути вночі, кажуть, жахливо…

Кажуть, кажуть, кажуть — всесильне слово у зношених ротах старих, склади, що