Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

Під вигодами майнового характеру як предметом хабара Верховний Суд РФ розуміє такі, що надаються службовій особі безоплатно, але які в інших випадках підлягають оплаті, послуги майнового характеру (надання туристичних путівок, ремонт квартири, будівництво дачі і т. п.), а також інші дії, які мають майновий характер, якщо вони не оплачені чи неповністю оплачені службовою особою (наприклад, заниження вартості майна, що передається, об'єктів, що приватизуються, зменшення орендних платежів, процентних ставок за користування банківськими позиками і т. п.) (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 10 лютого 2000 р. № 6 «Про судову практику у справах про хабарництво та комерційний підкуп»[201]). А.В. Наумов зазначає, що під вигодами чи послугами майнового характеру в судовій практиці розуміються вигоди чи послуги, які підлягають оплаті, але які надаються безоплатно[202].

Д.А. Семенов під вигодами майнового характеру розуміє такі, що надаються безоплатно, але які підлягають оплаті, легальні послуги майнового характеру (надання туристичних путівок, ремонт квартири і т. ін.), оплачувані третьою особою нелегальні послуги (наприклад, у сексуальних відносинах), а також будь-яка інша нееквівалентно компенсована (оплачена) дія, яка має майнову природу (заниження вартості майна, що передається, зменшення орендних платежів, процентних ставок за користування кредитами)[203].

Указом Президента України від 20 січня 2006 р. № 39 «Про План заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи» Секретаріату Президента України та Міністерству юстиції України доручалось до 20 лютого 2006 р. підготувати для внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекти щодо:

1) ратифікації Конвенції Ради Європи про корупцію у контексті кримінального права та Додаткового протоколу до неї, ратифікації Конвенції ООН проти корупції;

2) запровадження кримінальної відповідальності юридичних осіб;

3) нової редакції Закону України «Про боротьбу з корупцією»[204].

Ратифікація зазначених Конвенцій Верховною Радою, а також виконання Україною взятих на себе зобов’язань у зв'язку з ратифікацією Верховною Радою України Законом від 4 лютого 2004 р. Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, 15 листопада 2000 р., зумовить, з одного боку, необхідність внесення певних змін та доповнень до норм КК, що передбачають відповідальність за службові злочини, і з іншого боку — врахування положень названих Конвенцій правозастосовчими органами (перш за все Верховним Судом України).

Зокрема, Конвенцією Ради Європи про корупцію у контексті кримінального права (Страсбург, 27 січня 1999 року) передбачено, що кожна Сторона вживає законодавчих і інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання у своєму національному законодавстві кримінальними правопорушеннями у разі їхнього умисного вчинення:

— обіцяння, пропонування чи дачі будь-якою особою прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги будь-яким державним посадовим особам Сторони для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень (ст. 2 "Дача хабара національним державним посадовим особам");

— вимагання чи одержання будь-якими державними посадовими особами Сторони прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної вигоди, для них особисто чи для інших осіб, або прийняття пропозиції чи обіцянки такої вигоди з метою виконання чи невиконання наданих їм повноважень (ст. 3 "Одержання хабара національними державними посадовими особами");

— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються будь-якою особою, що є членом будь-якого національного представницького органу, який здійснює законодавчі або виконавчі повноваження (ст. 4. "Хабарництво членів національних представницьких органів");

— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються державною посадовою особою будь-якої іншої держави (ст. 5 "Хабарництво іноземних державних посадових осіб");

— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються будь-якою особою, що є членом будь-якого представницького органу, який здійснює законодавчі або виконавчі повноваження у будь-якій іншій державі (ст.6 "Хабарництво членів іноземних представницьких органів");

— під час здійснення підприємницької діяльності обіцяння, пропонування чи дачі прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної вигоди будь-яким особам, які обіймають керівні посади у приватних підприємствах або працюють на них у будь-якій якості, для них особисто чи для інших осіб, з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень на порушення їхніх обов'язків (ст. 7 “Дача хабара у приватному секторі");

— під час здійснення підприємницької діяльності вимагання чи одержання прямо чи опосередковано будь-якими особами, які обіймають керівні посади у приватних підприємствах або працюють на них у будь-якій якості, будь-якої неправомірної вигоди чи обіцянки такої вигоди для них особисто чи для інших осіб або прийняття пропозиції чи обіцянки такої вигоди з метою заохочення їх до виконання чи невиконання наданих їм повноважень на порушення їхніх обов'язків (ст. 8 “Одержання хабара у приватному секторі");

— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються будь-якою посадовою особою чи іншим контрактним співробітником, за змістом положень про персонал, будь-якої міждержавної міжнародної чи наднаціональної організації чи органу, членом якого є відповідна Сторона, та будь-якою відрядженою чи невідрядженою особою, яка здійснює повноваження, що відповідають повноваженням таких посадових осіб або співробітників (ст.9 "Хабарництво посадових осіб міжнародних організацій");

— дій, згаданих у статті 4, якщо вони вчиняються будь-якими членами парламентських асамблей міжнародних або наднаціональних організацій, членом яких є відповідна Сторона (ст. 10 "Хабарництво членів міжнародних парламентських асамблей");

— дій, згаданих у статтях 2 і 3, якщо вони вчиняються будь-якими особами, що обіймають судові посади, або посадовими особами будь-якого міжнародного