Читати книгу - "Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика."

або має місце «збагачення» особи за рахунок одержаного хабара, або ж її уникнення від несення в повному обсязі чи частково матеріальних затрат на оплату придбаних нею товарів, наданих їй послуг чи виконаних на її користь робіт. При цьому необхідно чітко провести межу між майновим (матеріальним) і немайновим (нематеріальним) характером отриманої службовою особою вигоди.

У статтях КК та в Законі України «Про боротьбу з корупцією», в яких як предмет злочину чи корупційного правопорушення виступають певні «блага», які передаються певній особі чи які отримує або має намір отримати особа, вживається декілька термінів:

— вигоди майнового характеру — ст. 1591 КК;

— незаконна винагорода — ст. 354 КК;

— хабар — ст. 368, 369, 370 КК;

— матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги — ч. 1, 2 ст. 1, ч. 1, 3 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»;

— подарунок — ч. 3 ст. 1 названого Закону;

— незаконні переваги — ч. 3 ст. 5 названого Закону.

Логіко-граматичне тлумачення формулювання (словосполучення) «матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги» дає підстави для висновку, що поняття «переваги» вжите законодавцем як родове поняття для позначення предмета корупційного правопорушення, передбаченого п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону.

Згідно зі ст. 16 Закону «Про державну службу» державний службовець не має права «сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою одержання за це винагороди у грошовому чи іншому вигляді, послуг, пільг», «приймати подарунки чи послуги від фізичних або юридичних осіб у зв'язку із своєю службовою діяльністю».

Крім того, п. «б» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» корупційним діянням визнається одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

М.І. Мельник, А.І. Редька та М.І. Хавронюк вважають, що не лише блага як предмет корупційного діяння мають мати матеріальний характер, а й послуги. Щодо пільг та інших переваг вони однозначно їх характер не визначають, зазначаючи, що за змістом пільги поділяються на додаткові можливості майнового чи немайнового характеру. До майнових вони відносять пільги, що надаються у виді додаткових виплат, повного або часткового звільнення окремих категорій громадян від обов'язкових платежів, а до немайнових — пільги, пов'язані з наданням громадянам додаткових відпусток, скорочення робочого часу та інших переваг немайнового характеру, а під пільгами взагалі вони розуміють встановлені законодавством переваги, що надаються особі (групі осіб), порівняно з іншими особами, і полягають у звільненні тих чи інших осіб від відповідних рівних для усіх або для певних категорій громадян обов'язків. Названі вчені також звертають увагу на те, що особливістю чинного українського законодавства є те, що воно, по-перше, не має чітких і науково обґрунтованих критеріїв визначення системи пільг, по-друге, містить як загальні норми про ті чи інші пільги, так і норми, які є похідними, такими, що доповнюють, деталізують певні пільги, з огляду на що у кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати, яким саме нормативно-правовим актом визначено ті чи інші пільги і на які категорії громадян вони поширюються, а для притягнення особи до відповідальності за п. «а» ч. 2 ст. 1 Закону «Про боротьбу з корупцією» за ознакою незаконного одержання пільг треба встановити відсутність у такої особи права на пільгу, яку вона одержала[194].

Більш широко визначається поняття пільги редакцією «Бюлетеня законодавства і юридичної практики України» — це передбачене законодавством повне або часткове звільнення певних категорій громадян (за ознакою віку, статі, посади, заслуг, місця проживання тощо) від дотримання встановлених законом загальних вимог і правил, виконання певних обов’язків (наприклад, звільнення неповнолітніх осіб від роботи з важкими і шкідливими або небезпечними умовами праці, забезпечення житлом за рахунок державного бюджету осіб, які переселяються в трудонедостатні населені пункти)[195].

Пільги є одним із видів переваг взагалі. Під іншими перевагами М.І. Мельник, А.І. Редька та М.І. Хавронюк розуміють переваги (привілеї, додаткові гарантії), які не охоплюються поняттям «пільги», але ставлять певну особу в нерівне становище з іншими особами. На їх думку, інші переваги можуть полягати, зокрема, у праві на позачергове або першочергове одержання матеріальних благ чи послуг або пільг, які належать особі за законом (наприклад, одержання квартири від держави особою, яка хоча і перебувала на обліку як така, що має право на першочергове одержання житла, але у відповідному списку осіб не була першою, тобто фактично одержала житло поза чергою)[196].

Редакція «Бюлетеня законодавства і юридичної практики України» визначає поняття переваги (привілею) як передбачене законодавством виключне, особливе право окремої групи осіб з конкретної категорії громадян на звільнення від дотримання чи виконання загальних вимог, правил, обов'язків[197].

Вигода взагалі — це те, що дає добрі наслідки в чомусь, якийсь зиск і т. ін., зручність у чомусь, сприятливі умови[198].

Під зиском розуміється прибуток від якогось роду діяльності, від заснування чого-небудь і т. ін., бариш, добрий результат, користь від кого-, чого-небудь, сума, на яку прибуток перевищує витрати[199].

Під благами взагалі розуміються достатки, вигоди, дари природи і