Читати книгу - "Серце гріє"

Їхня команда вважалася однією з найсильніших в Ормроні. Учням часто доручали завдання, з якими не кожен сото впорався б.

На одному з таких завдань вони зіштовхнулися із супротивником, якого здолати були неспроможні. Всі п’ятеро врятувалися тільки завдяки Ламії, однак чарівниця використала стільки сили стихій за один раз, що досягла межі. Навіть нині Гаєві було важко уявити, яке це — назавжди позбутися магії. Особливо для дівчинки, яку ставили за приклад усім і кожному. Для дівчинки, яка володіла магією вогню так, що навіть дато завмирали в замилуванні. Для дівчинки, яка росла з думкою: «Я — найкраща!»

Тоді решта членів команди припустилися дуже серйозної помилки — залишили Ламію наодинці з її горем. Кожен із них відчував свою провину перед нею — адже якби їй не довелося їх рятувати, з Ламією все було б гаразд.

Дотепер Гай катувався думкою — що було б, якби вони тоді не залишили її саму? Змогли б втримати від кроку, який навіки розвів їх і розкидав по різні боки?

Але коли хлопці зрозуміли безвідповідальність своєї поведінки, було вже пізно. Ламія відгородилася від усіх непроникною стіною, її опанувала єдина думка: «Я мушу повернути собі магічні здібності!» Чарівниця поринула в прадавні книги, у забуту магію та ритуали настільки старожитні, що навіть згадку про них знайти було складно. І Ламія знайшла спосіб.

Гай замовк. Діти, тамуючи подих, чекали на продовження.

— Який спосіб? — не витримав Нел.

— Те, що я скажу вам зараз, ніколи не повинне вийти за стіни цього кабінету. Я сподіваюся, що ніхто з вас не дасть цьому ходу, не вишукуватиме подробиць ритуалу, про який ітиметься. Я не дарма вірю вам?

Він важким поглядом обвів учнів. Тара застигла біля дверей, немов статуя зі шляхетного коричневого дерева. Медяні очі стемніли до чорноти. Майя — бліда, неприродно пряма, неначе туго натягнута тятива лука, не зводила погляду з грандмайстра. Нел був не схожий на самого себе — звичайна активність залишила його, й лише в очах палахкотіли відблиски полум’я. Тишу, яка запала в кабінеті, порушував тільки мірний стукіт дерев’яних кульок у руці Грея.

— Стихія — це сила, зовсім далека людині. Вона дуже далека від нас, від людей. Далі, ніж боги, ніж зорі на небі. Безодня між нами непереборна, перейти її нікому не дано. У одвічних стихій немає розуму, вони не знають почуттів, не розуміють і не пам’ятають. Вони — інші, не такі, як ми. Але є спосіб об’єднати силу стихії та людини. І єдине, що залишиться від неї, колишньої, — це тіло. Стихія висмокче розум мага, змінить його безповоротно. Залишаться тільки найпростіші почуття — ненависть, жага, лють. Як примара, блукатиме він світом, позбавлений душі й розуму. Але сила його не знатиме меж…

Гай стомлено провів рукою по обличчю. Голос його звучав глухо й стомлено.

— Ламія відшукала спосіб повернути собі магію. А ми вчотирьох спробували її втримати. Алан і Еван загинули того дня. Моторошне закляття перетворило Шеїчі на незгасний смолоскип. Боги великі, як це — безупинно згоряти в полум’ї свого ж тіла! Тільки я залишився живим і здоровим. Чи було на світі для мене гірше покарання? Жити з цим щодня до смертного порогу!

Гай замовк, начебто знову переживаючи ті болісні дні. Картини минулого одна за одною поставали перед очами грандмайстра. Час не залікував цієї рани — лише припорошив її попелом прожитих літ. Кинута мимохіть фраза, випадковий погляд на картину в кабінеті — і ніби порив вітру здіймав у повітря пластівці попелу, оголюючи незагойну виразку, свіжу, як і першого дня.

— Я думав, що чаклунка загинула тоді. Майже тридцять років я про неї нічого не чув. До того часу, поки ви не зіштовхнулися з елементалом і Кісімото. Видно Дарт, намагаючись з’ясувати, що трапилося з та-веєм, проник у свідомість Кісімото й розвідав щось про Ламію. У печері він побачив сліди магії Бай-ді — Ламія, як зупинена стихія, безнастанно має потребу в магічному підживленні. Хтозна, що він побачив там і як зміркував, де шукати відповіді? Тепер ми можемо лише здогадуватися, про що він думав. Та з тієї миті як хлопець довідався про велику силу, що її дає ритуал злиття зі стихією, — він взагалі ні про що більше не думав. Якщо Ламія пообіцяє йому дати таку силу — Дарт піде за нею на край землі.

— Але навіщо? Навіщо йому все це? Він найкращий учень Ормрона, наймолодший та-вей за всю історію гакко. Він геній! Він і так… — голос у Майї зірвався.

— Повне ім’я Дарта — Дартеус Оттавіо Франческа Велоні да Парті. Його батько був придворним магом імператора Ітилонії…

— Різанина в Арнеї, — прошепотіла Майя. — То це була його родина…

Вражене мовчання в кабінеті порушив Нел.

— Ви всі, звичайно, дуже розумні, але чи не можна трохи детальніше?

— Арнейська різанина в більшості підручників наводиться як хрестоматійний політологічний приклад того, що відбувається, коли маги надто активно втручаються в політику, — почала пояснювати Тара. — Після смерті імператора Ітилонії почалася боротьба за владу. Формально трон належав восьмирічному синові імператора, але реально кожен розумів, що імперією правитиме його опікун. На це місце претендували придворний маг Оттавіо Велоні да Парті й кузен покійного імператора Патріціо Лена, герцог Серванто.

— Їх було троє? — перебив її Нел.

Дівчина зітхнула.

— Ні, двоє — маг і герцог. Почалася потаємна боротьба, що вилилася на вулиці імперії. Над країною нависла загроза громадянської війни. І однієї ночі найманці герцога вдерлися в маєток родини да Парті. Були вбиті всі — слуги, гості, родичі сім’ї да Парті, яким не пощастило того дня опинитися в Арнеї. Природно, вбивці не пожаліли не тільки главу сім’ї, а і його дружину та чотирьох дітей, — закінчила вона. І відразу додала: — Але, виходить, середній син Оттавіо Велоні вцілів — і дістався до Ормрона?

— Саме так, — підтвердив Гай. — Тепер влада над імперією в руках регента Патріціо Лена. Він став гарним правителем для своєї країни, хоч і руки в нього по лікоть у крові. Його революційні реформи додали Патріціо всенародної любові, але зробили ворогом аристократії (їх позбавили частини привілеїв) і церкви (новий імператор відняв у ченців землі). Тому тепер регента охороняють навіть ретельніше, ніж підземелля синього корпусу. Добратися до нього дуже складно…

— Але нема нічого неможливого для грошей та магії, — закінчив фразу грандмайстра Грей.

— Саме так.

— Але що буде по тому, як Дарт отримає силу,