Читати книгу - "Серце гріє"

Згодом Леонтія не просто впокорилася зі своєю роботою — вона полюбила її. Щодня через магічні врата в залі телепортації ішли та поверталися десятки магів. Хтось радів, бо похід був успішним, а завдання — виконаним. Хтось страждав, бо завдання провалилось і на недбайливого мага чекала нагінка від керівництва. Хтось тішився поверненням додому, для когось, навпаки, все найцікавіше та важливе залишилося по той бік врат.

Леонтія ворожила по обличчях, вловлюючи думки й бажання тих, хто з’являвся в залі, за якою вона наглядала. Міркувала, що сталося з близнюками, які десять хвилин тому вийшли з порталу. Один кульгав, немовби в нього на нозі вріс ніготь. Другий ішов нормально, але вираз обличчя мав такий, начебто братів ніготь вріс у його ногу.

Увагу Леонтії привернуло легке світіння магічної печатки врат.

«Дивно, — подумала вона. — Начебто нікого більше в розкладі нема». Розклад, про який згадала чарівниця, був, звичайно, доволі умовним. Складно припустити, коли повернеться маг, який вирушив на пошуки джерела нової епідемії в лісах Сурнамії, або чарівник, завдання якого — знайти рідкий мінерал у горах Сідзана.

Поступове світіння яскравішало. Промінь світла в центрі печатки дедалі більшав, поки не накрив печатку повністю.

На кам’яні щаблі біля постаменту спустилися четверо учнів Ормрона. Сріблясте волосся — спадок будь-якого члена клану Політріс — Леонтія не могла сплутати ні з чим.

Доглядачка схопилася за серце.

— Боги великі! Ви живі! Щастя яке! Роно, Мелісо, біжіть хутчій до дато Гая, скажіть — діти повернулися!

Леонтія кинулася обіймати кожного члена команди номер сім як рідного.

— Вас уже думали мертвими оголосити! Після того що з сото Шеїчі сталося, думали, вже ж вас вона не пожаліла. А ви осьдечки, здоровісінькі!

— Сото Леонтіє, — Майя насилу виборсалася з задушливих обіймів пишної матрони. — Ви не могли б послати кого-небудь до моїх батьків? Передати, що все гаразд?

— Авжеж, певна річ, зробимо негайно. Ти й сама з ними йди, от же ж батьки зрадіють!

— Нам… Нам спочатку до Гая потрібно, — уточнила Майя, озираючись на інших.

— Звичайно ж, ідіть мерщій, — закивала Леонтія й довго дивилася їм услід.

Ось через такі моменти чарівниця й любила роботу в залі телепортації.

Коридорами йшли мовчки. Та й не було про що говорити. За три дні стільки говорили, стільки сперечались — аж похрипли, навіть кулаками по столі бити доводилося. Починати все знову ні в кого бажання не виникало.

У кабінету Гая на них уже чекали дві чарівниці. Напевно, ті самі Рона й Меліса, яких сото Леонтія відправила попередити грандмайстра.

Дівчата перешіптувалися, поглядаючи на четвірку джун-вей.

— Великі боги, який я радий, що з вами все гаразд! — видихнув Гай замість привітання. Але по тому подивився на похмурі обличчя й помітив Греєву пов’язку.

— Піди до храму Тахіні. Вона залатає, — запропонував Гай.

— Ні.

— Як це «ні»? Піди, вона швидко тебе на ноги поставить.

— Ні, — повторив Грей.

Дато подивився на зосереджене обличчя хлопця й не наполягав більше. З моменту останньої зустрічі його діти дуже змінилися. Ніколи ще майстер не бачив Грея таким серйозним, Нела — таким стриманим, а Тару такою напруженою. Про Майю не варто було й говорити — Гай уже знав, що трапилося з Дартом, і переживав біль дівчинки як власний. Чи в змозі час залікувати таку рану?

— Розмова буде довгою, відчуваю. Сідайте.

Пропозицію прийняла тільки Майя. Вона зайняла крісло біля столу. Решта стояли.

— Що з сото Шеїчі? Він одужає?

— З ним усе буде гаразд. Лікування, щоправда, займе не менше півроку, але потім майстер знову повернеться до роботи. Я не буду ставити над вами нового сото на цей час — Шеїчі зможе наглядати за вами й із лікарні. П’ятим я призначу вам…

— Нам ніхто не потрібен, — тихо заперечила чарівниця, підіймаючи на Гая погляд величезних фіалкових очей. — Ви знаєте, чому Дарт пішов із тією жінкою?

— Забудьте про Дарта, — відрубав Гай. — Я виберу вам нового та-вея.

Грандмайстер підійшов до вікна, намагаючись не дивитися на них.

— За тиждень-другий, думаю, ви вп’ятьох знову виконуватимете доручення гакко. На цьому все.

— Ні, не все! — запалився напівдемон. — Та ми ледь не загинули там! Якби не Грей, ми б сюди притягли тільки попіл Тари!

Гай обернувся на голос і дуже уважно вдивився у обличчя Грея. Нел продовжив:

— Якщо хтось і заслуговує на те, щоб знати правду, то це ми!

— І ми не підемо звідси, поки її не дізнаємося, — додав Грей.

— Погрожуєш мені? — Гай посміхнувся у вуса.

— Інформую.

Грей зручно сперся рукою на спинку крісла Майї та качав дерев’яні кульки по долоні. Розслаблена хлопцева поза не обдурила гранд-майстра — напруга витала в повітрі, це кожен відчував.

— Запитуйте, — дозволив дато. Врешті-решт після того, що довелося пережити цим дітям, вони мають право отримати деякі пояснення.

— Чому майстер Дарт пішов із цією жінкою? — Майя міцно зчепила побілілі від напруги пальці.

— Тому, що голови на плечах у нього нема! — зірвався Гай і відразу замислено погладив бороду, підбираючи слова. — Йому потрібно щось таке, чого в Ормроні навчитися не можна.

— А в неї можна?

— Не знаю, — чесно зізнався дато і повернувся у своє крісло.

Гранд майстер сперся ліктями на стіл, сплів пальці в замок і почав оповідь. Він говорив про п’ять правічних стихій, котрі є основою всього. Про дивну силу, приховану в мільярдах ниток, які обплутують цей світ. Про те, що магія стихій по своїй суті зовсім інша, ніж людська магія. Люди повинні користуватися силою ниток дуже обережно — має бути постійний контроль над тією силою, що ти береш у стихії. Основні складові магії, котру використовують у гакко Ормрон, — дика сила стихії та контроль розуму над нею, тільки так можна змусити первісну силу служити людині. Існує цілком певна кількість магії, котру чарівник може пропустити крізь себе за один момент, поки дві складові, розум і стихія, перебувають у рівновазі. Рівновага — основа всього. Хоч би якою привабливою і солодкою була стихійна сила, хоч би яку насолоду дарувало її використання — розум мусить строго стежити за рівновагою, якщо її буде втрачено — ваги розладнаються. Переможе людська воля — доступ до сили стихій буде перекрито назавжди, переможе стихія — людина розчиниться в нитках і назавжди втратить розум.

Тридцять років тому грандмайстер Гай носив титул та-вей. У нього було четверо підлеглих.

Два брати — Алан і Еван із талантом до магії землі, кочівник Шеїчі, котрий володів магією бедуїнів,