Читати книгу - "Читанка для Мануеля, Хуліо Кортасар"

часом Оскар у ванні пестив пінгвіна, щоб той не видав пискливого крику, телефонно тривожного чому місяць повний? для легковажного Отейси, що за п'ять хвилин залагодив справу, щоб не завдати прикрощів Ґладіс. Усі зітхнули, а о дев’ятій прибув Фелісіано з королівськими броненосцями і новинами з півночі, не такими поганими, як звичайно; і ось тепер на місці 234Б, підвішеному десь на висоті десяти тисяч метрів десь над Атлантикою і притуленому в хвості «Боїнга» в тій завжди трохи плутаній зоні, де є кошики, помаранчевий сік, ватерклозети, паперові скляночки, пляшечки віскі, стюардеси, що торгують парфумами та сигаретами, а також більш-менш вільний простір між шафами з тацями і останнім рядом сидінь, і тому контейнери стояли між місцем Оскара і шафою з лівого борту, а Ґладіс підходила щомиті й позирала на територію Оскара, науково захищену авторитарною манерою, в якій він керував операцією завантаження контейнерів і провадив першу інспекцію броненосців і бірюзового пінгвіна. Вже кілька дам скористалися нагодою засвідчити свій захват, побачивши пінгвіна, якого Оскар діставав щопівгодини з контейнера, щоб дати йому раціон з мерлана й підтримати в таку критичну мить його життя; отже, Оскар розважався, пускаючи пінгвіна в салон мур зі скалками розбитих пляшок, щоб він собі прогулявся досхочу, а стюард Телес і аеродівчинка Пепіта забезпечували захисний супровід гігієнічної прогулянки пінгвіна, пасажири вже прозвали амулетом повітряного корабля, який вів капітан Педернера, і це все поміж таць, ковдр та узливань, що перетворювали політ у незабутній досвід, слово честі, для тих, хто розважливо обрав для своїх пересувань національну авіакомпанію. Хай там як, настав час подумати трохи про те, що чекає їх на кінцевому пункті, приготуватися вдавати ветеринара, який усвідомлює важливість чому місяць повний? своєї міси, найважче полягало в тому, щоб не розреготатися в обличчя Маркоса, коли він представить йому працівників Венсенського зоопарку (звісно, що одним з них буде Патрісіо, тож як тут не розреготатися?) й під час передачі броненосців і пінгвіна будуть присутні численні глядачі. Чи дадуть чогось випити, чи будуть якісь промови? Господи милий, думав Оскар, що мені діяти, щоб не впасти на землю, коли я побачу Маркоса і Патрісіо, цілком може бути, що цей паскуда Ередіа вже в Парижі й припреться навмисне, щоб поласувати моїм коштом, клята макака. Ередіа, звичайно, збагнув, що не хоче замислюватися над тим, що буде далі, що це все — лише пролог, продроми, проверемія, потім буде перша розмова з Маркосом, мурахи, справжня Веремія, що має початися десь після передачі броненосців, бо мурахи миттю про все дізнаються, ті мурахи не йолопи, може, вони вже посадили кого-небудь у літак, що стежить за ним, як за Пеле, безпосередньо на місці, яка честь, друже мій, Маркос мав усе синхронізувати, і вже ніхто не спатиме в Парижі, краще подрімати трохи тут між прогулянками пінгвіна, важко уявити собі, що чекає на нього попереду, і, крім того, від цього ще менше бажання думати про те, гул літака і подвійне віскі, місце в третій позиції, де він невимушено вмостився, чому місяць повний, можливо, цієї ночі немає місяця вповні, у вирізці йшлося про карнавал, про музику, бали в розмішених неподалік клубах ну й делікатний репортер, які розтривожили дівчат, але всі ці картини повернулися разом із повним місяцем, що осяяв скалки розбитих пляшок на вершині муру краще підготувати кілька слів, путівець, що губиться по дорозі до міста, білі нічні сорочки, знову втеча, порив до дверей, істеричні крики та сміх, адже годиться сказати що-небудь, передаючи тварин як у патіо доньї Ракелі, коли місяць уповні ставав владним покликом, потягом, що забивав дух, шкіру й повсть голосу, все ставало хапанням і хльосканням, незаперечна одержимість навіщо знову про цю подію в Ла-Платі огортала пояси і животи, в жасминових закутках блищали очі, під муром, через який стрибали дівчата, зваблені рекламою поблизьких клубів, закохані в обіймах, що дбають одна про одну, цілуються в пітьмі, майже оголені, тремтять перед сиренами поліційних автомобілів, що вже наближаються, самотниці, які стоять, стиснувши кулаки, чекаючи першого нападу, щоб боротися аж до непритомності, або біжать серед тіней по вулиці, повній скалок і погроз, може, місяця й не було, краще подумати про промову з істеричними криками невідомо чого, через місяць уповні й карнавал, або бажання без відповіді, аж поки зіткнуться з руками запопадливих сусідів або веселих пожежників, що піднімали їх, мов пір’їнки, аж до перших помахів нігтями, які дряпали їм обличчя, потім міцний чоловічий ляпас, заспокойся, паскудо, тобі бракує доброго гарячого стрижня, ось вони, лейтенанте, ну й бучу зняли ці лошиці. Розплющити очі, й зір простягається аж до глибин кабіни літака, Скажи хлопцям, щоб не дуже тішилися з дівчатками ілюмінатори й потилиці пасажирів, це вкинуло Оскара в простір без реальної опори, досконалий, мініоспідничений і дезодорований силует Ґладіс у проході з пластиковою тацею і двома склянками віскі, усмішка стюардеси, що, зрештою, була її власною, там, перед вильотом, вони чимало випили, це дасть мені змогу довше побути з тобою. Оскарові хотілося б розмовляти про це, про місяць уповні, про біг аж до муру і крики, але це безглуздя, треба думати про прибуття, про Маркоса, що представить його двом службовцям Венсенського зоопарку, звичайно, Ередіа, а потім і Ґладіс перекладатимуть і допомагатимуть перетнути без проблем різні захисні кордони це втома, чистий невроз, навіщо мені ці події в Ла-Платі цивілізованої нації, що боїться заразитися від екзотичних тварин, а згодом блискучі представники зоопарку корчитимуться від сміху в машині, феноменальний успіх, як ся маєш, друже, вся ця абсолютна порожнеча, що чекає в кінці перельоту, вступ у матерію Веремії, Маркос і Ередіа, приховавши радість, ще одна дурниця — прислати вирізку Маркосові що він уже тут, і досі непевна доля бірюзового пінгвіна, коли виконають завдання, вже не кажучи про королівських броненосців, хоча Маркос, напевне, подбав, і згодом хто-не-будь справді передасть їх зоопарку, бідолашні тваринки, невідомі люди лишать кошики під дверима директора, з машинописними інструкціями на шиї пінгвіна, бо ця тварина дуже тендітна, тут уже годі обійтися мороженою тріскою і несвіжими овочами, Антарктида, Лишіть мене, благаю, лишіть хай їй біс, належить Аргентині. Ні, ні, він не міг говорити про це з Ґладіс, краще випити разом віскі, найближчий проміжний аеропорт — Дакар, Ґладіс тулиться головою до його плеча, ще тоді, як я розповідав їй про це напахчена «Guerlain», віскі — абсолютний скоч,