Читати книгу - "Арюмор, Аліна Скінтей"

Продовжити Левіна не змогла, її перебив заливний сміх Артура, і це викликало обурення. Яна зрозуміла, що стало причиною для сміху.

— Прости, це дуже грубо з моєї сторони. Просто це так… Яно, мене вже декілька століть не називали людиною, — Артур спритно провів рукою по своєму платиновому волоссю, приковуючи до себе погляди обох дівчат.

— Навіть якщо ви не люди, ви в людській подобі, і намагаєтесь наслідувати нас. Якщо вам немає чого мені розповісти, мені вже час йти. Ще раз наголошую про свою вдячність за гостинність.

Розвернувшись, Яна попрямувала до високих темно-синього кольору дверей, на яких були вигравіювані два великих чи то ельфа, чи то альвів, Левіна не стала розбиратися.

— Яна, — рівним голосом прорекла Ейвіс, але Левіна не зупинялася, вона швидким кроком прямувала до виходу. — Крім людства, цей світ наповнюють різні істоти, не всі з них мирні й приязні. Для деяких рас, людство – їжа. Якщо захочеш зберегти здоровий глузд, почути про свій родовід і повернутися у свою спокійну реальність, приходь в будь-який час.

— Яна, — голос Артура змусив дівчину все ж зупинитися і подивитися на нього, — не довіряй нікому. Є повно тих, хто захоче відібрати твоє життя.

— Коли буду готова, я обов’язково з’явлюсь на вашому порозі, будьте певні.

Левіна бажала знайти грубіяна, щоб побачити його справжню сутність, її чуття підказувало, що саме він знає всі відповіді буквально на всі її питання. Від Альвгреда віяло небезпекою, навіть якщо він щось і знав, вона не була певна, що він їй розповість.

Вийшовши на вулицю, Яна лише зараз змогла дихати на повні груди, а в душі з'явилося почуття, що вона звільнилася від якогось тяжкого вантажу, що сковував її весь цей час в тому дивному приміщенні.

Левіна не заперечувала, що вона була зацікавлена ​​в оповіданні про свій родовід, бо слова про родове прокляття було б логічним завершенням і поясненням смертей по лінії батька. Думка, що всі попередні хазяїни підвіски померли уві сні, бо їх зжер троль чи ж їх поглинуло божевілля побаченого справжнього світу, чи ж можливо таємничий юнак поглинув їх, – тяготила Яну. Тепер вона потенційна ціль для всіх істот, котрі її оточували. Всім потрібно її магічний резерв, котрий чинить опір проклятій прикрасі не даючи тій все висмоктати, а також сама прикраса, від якої Яна ще не придумала, як позбавитись і чи варто взагалі було це наразі робити.

— Вихід має бути при усякім розкладі.

Левіна вже не раз аналізувала родовідне дерево: Хаконсон Лук'ян, батько Яни, помер у віці тридцяти років, влаштував суїцид, перебував на обліку в психіатричній лікарні; Хаконсон Арсен, дід Яни, помер у віці двадцяти шести років, перебував також на обліку, помер від інсульту. Хаконсон Маріанна, прабабуся Яни, померла рівно у своє двадцятип’ятиріччя від анафілактичного шоку; Хаконсон Катріна, прапрабабуся Яни, мати Маріанни, яку народила в сорок років, і прожила довше за всіх своїх кровних родичів, сорок один рік, після чого померла від задухи, вбивцю так і не знайшли; Хаконсон Єлизавета, мати Катріни, спалили на багатті, оскільки вважалося, що вона поцілована була самим дияволом, і бачила собі подібних.

Рід Хаконсон був дуже екстравагантним і наповнений містичними загадками, які Яні так і не вдалося розгадати жодного разу навіть не наблизившись до розкриття, тепер вона впевнено зробила крок.

Левіна не помітила, як вибралася з високих пагорбів, де був розташований маєток Артура Альвгреда, як дісталася до проїжджої частини дороги, де, піймавши перше-ліпше таксі, відразу ж сіла в нього.

— До обласної лікарні, патологоанатомічний корпус.

— Добре, — кивнув чоловік.

Яна не знала, що говорити начальству за відсутність, але це була одна із менших її проблем. Першим ділом вона вирішила отримати зброю, яку могла б носити з собою вразі чергового нападу; також для себе Яна вияснила, людні світлі місця це її прибічник, адже вона могла бачити істот навіть тоді, коли ті не бажали цього; по-третє, їй негайно потрібно було скласти план.

Холодний здоровий розрахунок – лише він міг допомогти впоратись з перемінами в житті, котрі зовсім не схожі на реальність.