Читати книгу - "Знак Афіни, Рік Рірдан"

з Фестусом через інтерком. З минулого досвіду він розумів, що Пайпер і Джейсон потрібен час на самоті. Оскільки супутникове телебачення знову працювало, тренер Хедж у своїй каюті щасливо переглядав пропущені випуски боїв без правил. Пірат, пегас Персі, кудись полетів. Решта напівбогів вкладалася спати.

«Арго II» мчав на схід, ширяючи за кілька сотень футів над землею. Знизу, наче прикрашені вогнями острови в темному морі прерій, проминали маленькі містечка.

Пайпер пригадала, як минулої зими вони на Фестусі летіли у Квебек. Ніколи раніше вона не бачила нічого . настільки прекрасного і не почувалась настільки щасливою, як під час того польоту, коли Джейсон тримав свої руки на її талії. Але цей вечір був навіть кращим.

Було тепло. Корабель летів плавніше, ніж дракон. І, що найкраще, вони віддалялися від Табору Юпітера так швидко, як тільки могли. Якими б небезпечними не виявилися стародавні землі, Пайпер не могла дочекатися, коли опиниться там. Вона сподівалась, що Джейсон мав рацію, і римляни не підуть за ними через Атлантику.

Джейсон зупинився посеред палуби й оперся на поручні. Місячне сяйво посріблило його світле волосся.

— Дякую, Пайпс, — промовив він. — Ти знову мене врятувала.

Він обійняв її за талію. Вона пригадала той день, коли вони впали у Великий Каньйон — тоді вона вперше дізналась про здатність Джейсона керувати повітрям. Він тримав її так міцно, що вона відчувала його серцебиття. А потім вони припинили падати й застигли в небі. Найкращий. Хлопець. У світі.

Їй хотілось його поцілувати, але щось стримало її.

— Не знаю, чи Персі довірятиме мені, — промовила вона, — після того, як я дозволила його коню нокаутувати його.

Джейсон розсміявся.

— Не переймайся. Персі гарний хлопець, але, як на мене, то час від часу його доречно стукати по голові.

— Ти міг його вбити.

Усмішка Джейсона згасла.

— Це був не я.

— Але я майже дозволила тобі. Коли Гея наказала мені обирати, я завагалась і...

Вона кліпнула очима і вилаяла себе за сльози.

— Не будь такою суворою до себе. Ти врятувала нас обох.

— Але якщо хлопець і дівчина з нашої команди справді повинні померти...

— Я цього не допущу. Ми зупинимо Гею. Усі семеро повернуться живими. Обіцяю тобі!

Пайпер пошкодувала, що він пообіцяв. Це слово тільки нагадувало їй про рядок з Пророцтва Сімох: «клятви дотримай на краю могили».

«Будь ласка, — подумала вона, сподіваючись, що її чує матір, богиня кохання. — Не допусти, щоб на краю могили опинився Джейсон. Якщо кохання щось означає, не забирай його в мене».

Щойно вона загадала бажання, то відчула провину. Як вона зможе дивитись на біль Аннабет, якщо помре Персі? Як зможе жити в злагоді із собою, якщо будь-хто з сімох напівбогів помре? Кожному з них уже довелося пережити достатньо. Навіть ті двоє новеньких, римляни Френк та Хейзел, яких Пайпер ледве знала, здавались їй рідними. У Таборі Юпітера Персі розповів про подорож до Аляски, яка здавалась не менш жахаючою, ніж усе, що довелось пережити Пайпер. Зважаючи на те, як Хейзел з Френком підтримали її під час вигнання духів, вона побачила, що вони хоробрі й хороші люди.

— Легенда, про яку згадала Аннабет, — промовила вона, — про Знак Афіни... Чому ти не хотів говорити про це?

Вона боялась, що Джейсон відмахнеться від неї, але він просто нахилив голову, наче очікував на це запитання.

— Пайпс, я не знаю, що правда, а що ні. Легенда... Вона може виявитися небезпечною.

— Для кого?

— Для всіх нас, — похмуро промовив він. — За легендою, римляни викрали дещо важливе у греків, ще в давні часи, коли Римська імперія захопила грецькі міста.

Пайпер чекала, але Джейсон, здавалось, поринув у думки.

— Що вони вкрали?

— Не знаю. Не певен, що хтось у легіоні коли-небудь про це знав. Але, якщо вірити історії, річ забрали до Рима й сховали там. Діти Афіни, грецькі напівбоги, ненавиділи нас з тих часів. Вони завжди підбурювали своїх побратимів на війну проти римлян. Але, як я вже говорив, мені невідомо, наскільки це правда...

— Але чому б просто не розповісти це Аннабет? Вона не почне тебе раптом ненавидіти.

Йому, здавалось, було важко подивитись їй в очі.

— Сподіваюсь, що ні. Але в легенді йдеться Про те, що діти Афіни шукали цю річ тисячоліттями. Богиня обирає кількох напівбогів з кожного покоління й виряджає їх на пошуки. Вочевидь, їх веде якийсь знак... Знак Афіни.

— Якщо Аннабет одна з них... Ми повинні їй допомогти.

Джейсон завагався.

— Можливо, коли ми дістанемось ближче до Рима, я розповім їй те, що мені відомо. Чесно. Але легенда, принаймні в тому вигляді, у якому я її чув... Вона мовить, що греки нізащо нам не пробачать, якщо знайдуть украдене. Вони раз і назавжди знищать легіон і Рим. Після того, як Немезида сказала Лео про знищення Рима за п’ять днів...

Пайпер уважно дивилася на його обличчя. Джейсон, без жодних сумнівів, був найхоробрішим з-поміж усіх, кого вона знала, але зараз Пайпер побачила, що він боїться. Думка про те, що через цю легенду може розділитися їхня команда, а місто зрівняють із землею, жахала його до нестями.

Що такого важливого могли вкрасти у греків? Вона не могла уявити нічого, через що Аннабет раптом перетворилася б на месницю.

Та водночас вона раніше гадки не мала, як можна обрати життя одного напівбога замість іншого, але сьогодні на порожній дорозі, нехай на якусь мить, але Гея її майже спокусила...

— Вибач, до речі, — промовив Джейсон.

Пайпер витерла з обличчя останню сльозу.

— За що? Це ейдолон напав...

— Не за це.

Маленький шрам на верхній губі Джейсона наче світився в місячному сяйві. Вона завжди любила цей шрам. Цей недолік надавав обличчю хлопця привабливості.

— Було нерозумно просити тебе зв’язатись із Рейною. Я не подумав.

— О! — Пайпер підвела очі на хмари й подумала, чи не впливає на хлопця якимсь чином її матір, Афродіта. Вона аж ніяк не сподівалася почути від нього вибачення за це.

«Але не припиняй», — подумала дівчина.

— Ой, та то пусте.

— Просто... я ніколи не мав до Рейни таких почуттів, тож не подумав, що це може бути для тебе неприємним. Тобі немає через що хвилюватись, Пайпс.

— Я хотіла ненавидіти її, — зізналась Пайпер.

Я так боялась, що