read-books.club » Фентезі » Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб 📚 - Українською

Читати книгу - "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"

28
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!" автора Олена Гриб. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 30 31 32 ... 162
Перейти на сторінку:
ГЛАВА 6.1. Пустка

 

{Навагрем}

– Синку?..

Я спробував вдати, ніби зненацька втратив слух, і напружено міркував, який жарт зіграла доля цього разу.

Перевертень прискорив крок. Мені захотілося з головою сховатись під плащем…

Він був середнього зросту, кремезний і широкоплечий. Така-от купа м'язів, що рухалася по-звірячому плавно і нечутно. Коротко стрижене сиве волосся стояло сторчма, щетина незабаром переросла б у бороду, жовті очі, здавалося, виблискували на сонці. Одяг – шкіра та хутро, незважаючи на спекотну пору. Втім, це не дивно – справжні перевертні перекидаються разом із вбранням, якщо воно зроблене з матеріалів тваринного походження. А ось білі, трохи вигнуті ікла насторожували, незважаючи на те, що непрошений візитер скалився радісною усмішкою.

– Я ж казав, ти виживеш!

Дивно, могутній стусан не скинув мене додолу, тільки посунув трохи вбік. Незнайомець сів поруч, аж світячись від щастя:

– Ех, шкода, що не бачить тебе мати! Зміцнів як, змужнів, на дівчаток заглядаєшся… Не ніяковій, малюче! Я ж розумію, ти після пережитого майже чоловік! І не скажеш, що зовсім недавно я вирізав для тебе іграшкових звірят. Як швидко летить час… Ще рік – і підеш до школи… Сам Вергар обіцяв узяти тебе в учні! Ну ж бо, синку, розкажи, як воно – мати душу?

Мені здавалося, я пропустив щось важливе. Які батько і мати?! Вони у Влаї! І звірята?.. А школа?! Я її закінчив давним-давно і не мав жодного бажання повторювати той сумний досвід. Нехай вчаться ті, кому знання потрібні для майбутнього життя. Ті, у кого немає бабусі-відьми! І мами-відьми!

– У школу не піду, – вирвалося у мене.

Прозвучало по-дитячому, незважаючи на хрипкий від довгого мовчання голос, але «тато» чомусь зрадів. Скуйовдив мені волосся (дивно, і коли мене встигли підстригти?), вкотре показав ікла.

– Впізнаю свого хлопчика! Але про школу ми поговоримо потім. Краще скажи – нічого не болить?

Я заперечливо похитав головою, відчуваючи себе прекрасно. Принаймні фізичний стан був саме таким.

– Людей боїшся? – допитувався він.

Мої думки немов розбіглися. Частина свідомості намагалася чесно знайти відповідь на його питання, друга запевняла, що за мною тужить гамівна сорочка – з такими-то видіннями!

Зрештою я вирішив, що людей трохи боюся.

«Батько» задумливо кивнув:

– Так, це не дивно після того, що сталося…

– А що сталося? – ляпнув я, не подумавши.

Перевертень співчутливо оглянув мене своїми звірячими очима:

– Хоч пам'ятаєш, як тебе звати? – в його нарочито недбалому тоні було занепокоєння.

– Е-е-е… Няв? – назвав я домашнє прізвисько, в глибині душі підозрюючи, що відповідь помилкова.

Незнайомець засміявся:

– І все? Добре ж тебе стукнули, малюче! Нічого страшного, он дідусь твій колись після Медової ночі забув ім'я бабці, то вона йому качалкою швидко пам'ять підлатала. Гаразд, слухай. Ти – Ррікар із роду Старшого Вовка, мій молодший син. Я – Карран, вожак роду. Ще у тебе є брати – Герран і Лакерр. А Няв – твоє сімейне прізвисько, ти в дитинстві не гарчав, як інші Вовки, а нявчав. Селище наше пам'ятаєш?

Я невизначено кивнув.

– Не дуже…

Співрозмовник начебто насторожився:

– А що пам'ятаєш добре?

– Сестру, – бовкнув я і зрозумів, що затягую петлю на шиї – за кого б не мав мене «тато», сестра в нашому сімействі була зайвою.

Але перевертень тільки опустив очі.

– Пам'ятаєш… Пробач старого дурня, синку, я вже казна-що подумав… здалося, не ти зараз зі мною… Це добре, що ти Рраю не забув… Інші всі на місці, ще встигнеш згадати, а її вже немає. Коли трапилося нещастя, ми відразу ж попросили про допомогу. Ельфи відмовили нам, хоч Варей їм стільки золота пропонував, скільки навіть у Лана немає. Двох наших нізащо порішили… А я раніше шкодував, що ми не маємо захисту Старилісу. Та це вони – тварюки бездушні! Тебе врятувала удача… Мисливці вже поверталися додому, коли натрапили на людину з Рятівником. Знаєш, є казка про клинок, який може повернути душу? Вони викупили цей артефакт, але спізнилися всього на день… Ррая не дочекалася… Зате ти зцілився менше ніж за ніч. – Він витягнув із простих піхов до болю знайомий кинджал. – Дивись. Це він тебе врятував! Хочеш потримати?

Я простягнув руку.

– Малюче?.. Синку?!

Світ закрутився, мелькаючи кольоровими іскрами. Одного дотику вистачило, щоб зрозуміти – так, я не сплю. Той самий, відібраний у Рени гномівський кинджал. Старий знайомий. Але чому все так стрімко змінювалося? І він змінювався… Перед очима нечіткою плямою коливалося обличчя «батька», звуки немов пропали… дзвінка тиша…

І фатальні слова.

– Добридень, шановний користувачу. Переміщення вашої душі успішно завершено. Компанія «Другий шанс» вітає вас із новим життям і рада повідомити, що незабаром в продажу з'являться…

Мої пальці розтулилися. Я впав навзнак, краєчком затухаючої свідомості помічаючи, що перевертень жадібно вслухається в безпристрасні фрази кинджала. Прикінцевих слів: «Дослідний зразок Рятівника-О дякує вам за те, що ви користуєтеся виробами Кені-мея, і сподівається, що відповів на всі запитання піддослідного. Щасливого життя в новому тілі! Примітка: продукт одноразового використання, рекомендуємо придбати Рятівник-Б – багаторазовий, який надійде в продаж після завершення випробувань», я вже не чув. Як і не бачив виразу обличчя «тата», який переказав їх мені наступного дня...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 30 31 32 ... 162
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно!, Олена Гриб"