Читати книгу - "Секрети родини Бенет, Кері Блек"

Я очікувала підопічних Джини, або як вона сказала своїх ледарів. Їх тема стогодні зілля зміни подоби. Воно не є небезпечним, тільки потрібно багато концентрації, а саме цього не вистачає студентам другого курсу. 

- Добрий день, викладачко Бенет, - зайшли вони разом. Другий курс та третій занадто відрізняються. Не знаю з чим це зв’язано, але їх дисонанс відчутний. Навіть як вони заходять. Третій курс пропускає дівчат, потім по одному заходять хлопці і всі з високо піднятими головами. А другий завалюються ніби п’яниці в бар, який щойно відкрили. 

- Що в нас за тема? - з палаючими очима запитав Джейк Колі. Єдиний хто відрізнявся від всієї групи. Смаглявий хлопчина з карими очима та каштановим волоссям. Якби він був на рік старший, не здивуюсь, що був би у рядах найкращих третього курсу. 

- Зілля зміни подоби, - підняла на нього задумливий погляд. Хлопець стояв біля магічного вогню та його риси освітлювало полум’я, що додавало його очам ще більшого блиску. 

- О це цікаво, - задоволено потер руки Джейк. 

- Тобі все цікаво, Колі, - засміявся студент Джеферсон. - Особливо викладачка Бенет. 

Румянець на смаглявому личку виступив одразу. Так ось чому він так відноситься до мого предмету. Мені ще не вистачало закоханих студентів. 

- Не правда, - відмахнувся той, поки я спостерігала за їх перепалкою. - Викладачка Бенет гарна жінка, але в першу чергу вона прекрасна викладачка і як ви бачили на полігоні дуже сильна відьма. В неї є чому повчитись.  

Така оцінка була висока для мене від бойового мага. Навіть приємно стало. 

- Студенте Колі, лестощі вам не допоможуть, - піднялась я з місця та взяла казанок. - Повернемось до зілля зміни подоби. 

Студент знову почервонів та сів на місце. Нагрівши казанки, студенти вкидували інгредієнти один за одним, але пропорції бажали кращого. Одна щіпка куркуми перетворювалася в їх руках на жменьку. Я подумки простогнала. Якщо й далі так продовжиться вони не здадуть мого предмету. 

Звісно ж зілля не вийшло у студентів. Тільки Джейк Колі стояв з пляшечкою жовтого кольору та посміхався. Йому точно тут не місце, ці студенти тягнуть його вниз. 

- Прекрасно студенте Колі, - сіла я на стілець. Ноги відмовлялись стояти. Цілитель попереджав, що декілька днів відпочинку потрібно. Можливо схожу до нього після занять, хай ще пошаманить над моїм тілом. 

- Викладачко Бенет, а як ним користуватись? - запитав він роздивляючись пляшечку, як трофей. 

- Випиваєте та ваше тіло змінюється на орла, - стомлено посміхнулась йому. 

- А на іншого звіра можна? 

- Звісно, але кожна тварина, як і людина індивідуальна та для неї потрібні інші інгредієнти та пропорції, - на моїх словах продзвенів дзвінок. 

- А коли ми будемо вчити скажімо тигра чи вовка? - запитав Джейк Колі, він один не зрушив з місця. Його однокурсники вже давно тіснилися в дверях. 

- Приблизно через місяць, студенте Колі ми вивчимо вовка, а ось тигра будемо вчити на третьому курсі.

- Шкода, мені подобаються тигри, - знизав він сумно плечима, а потім добавив. - Викладачко Бенет, а ми можемо позайматися один на один? 

Це питання разом із його закоханістю привело мене у ступор. Індивідуальні занятя звісно дозволяються академією, але чи не зроблю я собі цим гірше?

- Я хочу на турнір попасти, - продовжив він мене переконувати. - А викладачі Грін, Блейк та Арден набрали собі студентів. Ось я і думаю чи не хотіли б ви спробувати себе у ролі тренера?

Турнір? Щось віддалено знайоме. Здається я читала в правилах академії. Що кожен викладач може взяти трьох кращих на його думку студентів і підготувати до турніру. 

- Чому ви не попросили свою наставницю, викладачку Брунс? Чи викладачку Леслі? - для мене це питання дійсно було цікавим. Я працюю даа тижні в академії, з чого такий інтерес? Якщо справа вся в закоханості то заради Хаосу нехай іде до Долі з цим питанням та Смерть його осудить.

- Викладачка Брунс завжди лиш спостерігач, а викладачка Леслі після втрати підопічного більше не бере участі у турнірі, - його висновки були логічними, чому обрав саме мене. 

Те що Вів‘єн втратила підопічного на турнірі для мене було новиною. Мені подобався характер жінки, але ми так і ні разу не поспілкувались. Хоча є в мене одна тема, яку потрібно з нею обговорити. 

- Якщо я погоджусь, то мені потрібно ще двох студентів? - уточнила у нього. 

- Я вам допоможу знайти, - щасливо закивав він головою.

- Я ще не дала згоди, - зупинила його радість. - Коли турнір? 

- У ніч нового року, - пояснив він, досі у захоплюючому тоні. - Зимовий поєдинок цей рік проводитиметься у академії Візардсон. 

Хто захоче провести Новорічну ніч не в салаті олів’є з шампанським, а б’ючись один з одним на турнірі у академії в якій завжди люта зима? Я глянула на хлопця та його очі говорили, що це найкраще що могло б з ним статись. 

- Давай, я подумаю, - піджала губи, відмовлятись одразу не хотілось, але погоджуватись хотілось не більше. 

Я йшла у ректорат повністю забувши про свою пропозицію. Все думала про турнір. Мені б цікаво було подивитись, але у ролі тренера? Та ну, це якась маячня. Я і тренер? А можливо й ні…