Читати книгу - "Загублений ідол Ліни, Катерина Федоровська"

- Звісно, я все розумію, Яро. Сестра оскаженіє, коли дізнається. Хоча я впевнений, що, перемістившись додому, Самір викине із голови це дівчисько. Тож не варто навіть надавати цьому захопленню вагомого значення.

- Ох, якби ж це було захоплення, Рою. Мені здається, він закохався.

- Демони не вміють кохати, - рикнув наостанок вовк і шмигонув у лісові хащі.

А Яра, зайшовши у котедж, перед тим як підійнятися на другий поверх у свою кімнату, притулила вухо до дверей спальні, яку для себе вибрав Самір. І почула там тихе говоріння. Хмикнувши, не стала вже підслуховувати, а попрямувала наверх.

Хоча розмова за зачиненими дверима велася досить цікава і в доволі інтимній атмосфері. Ліна переказувала  бесіду із мамою та Антоніною.

Мамин номер телефону вона знала напам’ять. Він не змінювався упродовж багатьох років. Зі страхом дочекалася, поки мама візьме слухавку. Тремтливим голосом  спитала, чи все добре. Лідія Петрівна в такий час вже спала, тож і сама налякалася через той пізній дзвінок. Сказала, що нічого дивного й незвичайного із нею не відбувалося цими днями. Але буде обережною і не виходитиме із квартири. Ліна збрехала, що боїться Несторових пакостей. Нібито він їй погрожував. Але ж треба убезпечити маму, поки донька не приїде. Нехай краще не виходить із квартири.

Ліна вирішила: хай там Самір і компанія як хочуть, а вона вдосвіта помчить до мами. Передрімає лише трохи й поспішить до рідного дому.

З Антоніною також розмова була недовгою та малозмістовною. Нестору помічниця  повідомила і про розставання, і про маршрут Ліни, але увесь день його не було. Де вештався, Антоніна не в курсі. І про наміри свої щодо розлучення й подальшої долі Ліни, звісно, перед прислугою він не звітувався.

Помічниця ще раз перепитала, чи Ліна перебуває у мами. Як доїхала й чим планує займатися. Це здалося Ліні дещо дивним, однак підтвердила, що у мами. І будуть вони увесь час вдома, планів ніяких не мають.

Надмірна цікавість Антоніни викликала в неї якісь підозри. Ними й ділилася із Саміром. Демон, лежачи поряд на ліжку, цілковито з нею погоджувався. І радив більше жодними подробицями із цією темною конячкою не ділитися. Бо хто її знає.

Як взагалі так сталося, що вони опинилися в одному ліжку? Коли Самір зайшов у кімнату, вона ще теревенила. Тож демон, який тимчасово має вигляд абсолютно людський, пішов у душ. Вийшов, на щастя, не в одному полотенці на стегнах, а в легких спортивних штанах. Хоч і вигляд його голого торсу – це було ще те випробування для Ліни. Навіть вмостився по-хазяйськи поряд із нею.

Але не до сороміцьких думок було. Про важливе говорили. Ліна дуже зраділа тому, що Самір поїде з нею.

- Знаєш, це так важливо для мене. Можливо, це все лише домисли. І їм не моя мама потрібна. А ми даремно панікуємо. Але дякую тобі за це рішення.

- Поїдемо на світанку, зараз тобі дійсно треба поспати. Я б міг іще проїхати хоч триста кілометрів, проте я турбуюся про тебе. Спробуй заснути. Як згадаю, як тебе жбурнув Ліонель, - аж стиснув кулаки її демон.

А потім ще й повчати почав, як знаний психолог:

- Я вчинятиму по-чоловічому, Ліно. Бо так і має бути. Невипадково у нашому світі саме богиня є головною. Бо жіноча сутність – це основа всього, це життя. Ти маєш знати собі ціну завжди й розраховувати на підтримку та опору того чоловіка, який буде із тобою поряд.

«Це ти ще не бачив, як мене чоловік душив», - подумала Ліна. Але вголос вже того не казала. І трохи шкрябонула по серцю думка про майбутнього її обранця. Ну звісно, Ліно, не варто сподіватися на якісь стосунки з цим дуже незвичайним фруктом. Він тільки й думає, як потрапити у свій світ, а з тобою ніжний та чуйний, бо ти йому потрібна.

Але ж так приємно було просто лежати в нього на плечі, торкатися його, ніжно погладжувати. Піднялася на лікті, роздивлялася його незвичні татуювання на тілі, які справді зачаровували. Якісь символи, знаки, написи невідомою мовою.

А от біля серця був дивний знак, схожий на перевернуту пентаграму, а всередині зображення жіночого обличчя. Витатуювана п’ятикутна зірка з рівними кутами дуже привернула увагу Ліни, про неї й почала розпитувати.

Самір розповів, що це головний символ їхнього світу. П’ять кутів зірки – це п’ять демонських Домів, в центрі зображена богиня Вітарі. Бо вона дає демонам силу, коли вони народжуються, й вона визначає, який Дім правитиме наступним упродовж тисячі років.  

Цікаво було послухати про устрій невідомого світу, якоїсь паралельної реальності, про існування котрої Ліна не здогадувалася. Але втома все ж таки давалася взнаки, й стомлена жінка на плечі у Саміра так і заснула.

А прокинулася на світанку від дратівливого бренькання свого новенького телефона.