Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"

  Усі речі Єви вже були занесені до квартири Дениса. І вона розкладала їх на полички у шафі поруч з його речами. Ці спонтанні рішення і дії не залишили час на роздуми, не дали можливості усвідомити, що це серйозний крок. Раптом виникла у неї думка, а може вони і справді поспішили у своєму бажанні з’їхатися. Може це гра у фіктивні стосунки підштовхнула до такого рішення чи все-таки бажання бути разом? Єва сіла на ліжко намагаючись позбутися усяких сумнівів.

-Над чим замислилася? Чи все добре?- запитав Денис зайшовши до спальні і теж сів поруч з нею.

-Все добре,- відповіла.

-Але все-таки тебе щось турбує,- Денис взяв її за руку,- і я навіть здогадуюся що саме. Тебе турбує спонтанне рішення щодо спільного проживання. Зізнаюся, що воно мене теж турбує. Та я впевнений, що в нас буде все гаразд, ми все здолаємо разом і все зможемо. Я щасливий, що ти зараз зі мною. Ще зовсім недавно я був нічим незадоволений, не знав чого хотів. А зустріч з тобою  вмить все змінила. Я почав відчувати те, що раніше ніколи не відчував. Захотів те над чим і не замислювався раніше. Я сподіваюся, що не розчарую тебе. Скажи чого б тобі зараз хотілося?

-Мені хочеться щоб ти мене поцілував,-Єва відчула знову цей потяг.

  Денис теж відчув взаємний потяг, те нестримне бажання кохати її. Пристрасть ніби вибух, ніби спалах, який захопив відразу їх обох та він все- таки запитав:

-Чи впевнена ти? Чи може мені зупинитися?

-Я впевнена, я цього хочу і не треба зупинятися,- відповіла пошепки вона потягнувшись до нього, притулившись.

  Він з поривом пристрасті скинув з неї джемпер, покриваючи поцілунками ніжну бархатну на дотик шкіру. Пробуджуючи в ній з кожним дотиком ще сильніші бажання віддатися йому. А вона розстебнула ґудзики на його чорній сорочці, доторкнулася долонями до оголеного тіла відчуваючи міцність його м’язів, важко дихаючи від збудження... Пристрасть наскільки сильно оволоділа ними, що затуманила їхній розум. Перестав відчуватися навколишній світ, навіть усвідомлення самого себе. Струмені задоволення викликали приємне тепло, а з вуст зривався нестримний стогін…

  Переводячи подих після бурхливого пориву пристрасті Денис ліг на спину обіймаючи одною рукою Єву та пригортаючи до себе сказав:

-Ти найкраще, що було зі мною.

-Я взагалі не знала, що так буває,-всміхаючись Єва ще мліючи від задоволення.

-Ти ще багато про що дізнаєшся. Відтепер коли ми будемо жити разом, я кожен твій день зроблю незабутньо казковим,- Денис провів другою рукою по її обличчі,- я кохаю тебе.

-І я тебе кохаю,- відповіла вона заплющивши очі від нової хвилі бажання, які викликали його дотики.

  Вихідний день виявився неймовірно теплий. Весняне сонце вже настільки почало гріти, що здавалося, що ніби прийшло літо. Та до нього було ще півтора місяці. Без сумніву ще буде похолодання та заморозки і можливо піде сніг. І тюльпани у снігу будуть милувати своєю красою. Але саме цей день був наскільки теплим, що люди поскидали верхній одяг. Єва почувалася себе щасливою поруч з Денисом. Зараз, вони тримаючись за руки, йшли набережною Дніпра. По-переду у них була прогулянка на теплоході річкою.

  Річкові прогулянки по Дніпрові – один із найпопулярніших видів відпочинку. В Києві історія річкових прогулянок розпочалася задовго до революції 1917 року і сьогодні не втратила своєї актуальності. Переповнені романтичними почуттями Єва та Денис стояли на теплоході і він обіймав її ззаду і вони милувалися краєвидами. Час від часу він шептав приємні слова їй на вушко і вона ніби танула від задоволення всміхаючись. Це те відчуття щастя про яке вона мріяла завжди. Це саме ті відчуття, які дарує закоханість.

  Після прогулянки Денисові зателефонував Антон і запропонував зустрітися в кафе. І Денис з Євою погодилися і були раді посидіти разом з друзями. Після декількох приємних хвилин дружнього спілкування Леся та Єва відійшли до вбиранні залишивши хлопців. Вони скоріш відійшли щоб поговорити на одинці. Бо Леся відчувала, що повинна з кимось поговорити.

-Леся, що трапилося?- запитала Єва здогадавшись про те що щось тривожить подругу.

-Єво, я мабуть вагітна,- шокувала Леся,- я ще напевне не знаю. Ніяк не наважуючись купити тест на вагітність. Боюся підтвердити свої здогадки. А затримка, може і по-інших причинах бути.

-Хочеш, я куплю тест і побуду з тобою поки ти його зробиш?- запропонувала Єва подрузі.- І можу разом з тобою сходити до лікаря.

-Звичайно хочу,- Леся обійняла Єву,- завтра у обідню перерву зробимо цей тест.

-Що будеш робити, якщо і справді вагітна?- поцікавилася серйозно Єва.

-Знаєш, я ще не готова ставати мамою,- почала було Леся,- і не хочу дитиною Антона до себе прив’язувати. Зараз все так гарно складується, я тільки-но переїхала до нього.  Але якщо я і справді вагітна, я не зможу позбутися малюка. Напевне скажу Антонові, а може й ні… Я не знаю… Єво, я не знаю. Ми ніби з ним обережними були…

-Яке б ти рішення не приняла, я завжди буду на твоєму боці. Головне не поспішай ніяких поспішних рішень приймати. Дитина це чудо.

-А може Антон не хоче цього чуда,- Леся виглядала занепокоєно,- якщо я і справді вагітна. І замість того щоб одружитися зі мною скаже йди роби аборт і вижене мене із своєї квартири. Та взагалі розірве зі мною всі стосунки.

-Ти цього напевне не знаєш,- Єва хотіла заспокоїти подругу,- як на мене Антон порядний, хороший…

-Він то хороший, але настільки серйозний я ще й досі не знаю. Пішли за столик, а то ми і так на довго у цій вбиранні затрималися. Почнуть ще хвилюватися та ще щось запідозрять,- і Леся збадьорилася і вони пішли.

  Хлопці нічого не запідозрили, бо були у надто гарному настрої щоб помітити щось не те. Залишку вечора вони провели весело спілкуючись. І наступного дня Денис підвіз Єву на роботу.

-Сьогодні у мене після обіду нарада і тому можливо я затримуюся. Не зможу тебе забрати після роботи,- сказав Денис.