Читати книгу - "Оманливий рай, Світлана Литвиненко"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
-Сподіваюся вам не заважатиму?- запитала Єва зайшовши на кухню.
-Звісно, що ні. Сідай, вечеря майже готова,- Катерина Борисівна зраділа доньці,- сьогодні у нас грибний супчик.
-Аромат смачний і я залюбки повечеряю разом з вами,- Єва теж сіла за стіл поруч зі своїм вітчимом,- маю вам дещо повідомити.
-Сподіваюся після цієї новини у нас інфаркту не буде,- Василь Іванович зовсім не намагався образити, але, як завжди викликав незадоволення своїм запитанням.
-Я переїжджаю жити до Дениса,- Єва вирішила ось так відразу про це повідомити,- сьогодні зранку він мені це запропонував, а я погодилася.
-Справжній чоловік спочатку одружується, а потім вже…,- з незадоволенням у голосі буркнув Василь Іванович,- мій би Слава так і зробив.
-Ваш Слава взагалі немає власного житла,- заперечила йому Єва.
-Годі вам сперечатися,- Катерина Борисівна теж сіла на стілець,- прийде час, коли Денис і обручку одягне на твій палець доню. А зараз може хлопець придивляється, ближче впізнає. Та я переконана, що він буде всім задоволений. Я рада за тебе доню.
-Дякую мамо. Твоя підтримка для мене важлива.
-А я думаю награється цей ваш Денис, а потім виставить тебе люба Єва за двері. Такі як він занадто розбещені, щоб бути серйозними. От Слава простий хлопець…
-Ну, чому ви до мене зі своїм Славою прив’язалися,- обурилася на вітчима Єва,- може він і простий, і хороший, але я кохаю Дена і хочу бути з ним. І він зовсім не розбещений. Він турботливий, відповідальний, розумний…
-Це ти зараз так говориш, а от через деякий час знову сидітимеш на цій кухні і в сльозах будеш розповідати, який він негідник,- Василь Іванович не міг ніяк заспокоїтися.
-Вася досить,- не витримала Катерина Борисівна,- чому ти не можеш просто порадіти за нашу Єву. А Слава теж обов’язково зустріне сою половинку.
-А ви й не сумнівайтеся, такий як мій Слава нарозхват. От побачити незабаром одружиться і тоді ти Єво будеш кусати свої нігті та шкодувати, що упустила такого хлопця. Ось тоді ви і зрозумієте, що я мав рацію,- Василь Іванович незадоволено підвівся із-за столу,- бажання зникло вечеряти.
Коли вітчим вийшов із кухні Єва усміхнулася до своєї матері і розповіла їй яке Денис влаштував для неї побачення і що запросив на вихідні поплавати на теплоході по Дніпру. А потім Єва наважилася зізнатися мамі, як насправді усе у неї з ним починалося. Тобто розповісти про фіктивність. Вирішила бути відвертою, бо не хотіла більше приховувати правду. Катерина Борисівна це сприйняла спокійно, але не втрималася та заплакала почавши звинувачувати себе у тому, що довела доньку до цього.
-Ти мені доню вибач, що тиснула на тебе. Я хотіла, як краще.
-Тобі немає за що вибачатися. Це ти мене вибач, що вдалася до обману,- Єва теж відчула вину перед мамою за свою брехню,- яка б причина не була, але вона не виправдовує мій вчинок перед тобою. Це вперше в житті коли я сказала тобі неправду. Вибач.
-Не така вже це і неправда,- усміхнулася скрізь сльози Катерина Борисівна,- тепер ви то по-справжньому разом і я за тебе радію. То коли ти думаєш переїжджати?
-Сьогодні зберу речі, а завтра Денис заїде та забере мене. Коли я влаштуюся приходь подивишся. Ми з ним будемо жити разом у його квартирі,- поділилася планами Єва.
-Відразу ж прийду. Це твій перший дослід спільного проживання з хлопцем. Та я за тебе спокійна, бо прибирати ти вмієш, готувати теж вмієш, ну, а й найголовніше у будь-яких стосунках взаєморозуміння, повага один до одного та щирі почуття. А зараз насипаю супчик…
Перед тим, як лягати спати і після приємної розмови з Деном Єва зателефонувала Лесі та поділилася з нею новиною, бо якось не вдалося поговорити підчас обідньої перерви.
-Єво, ти не повіриш,- Леся зробила паузу, а потім додала,- Антон теж мені запропонував переїхати до нього.
-Та ти що,- подруга була приємно здивована,- я за тебе теж рада.
-Єво, це не те чого я хотіла,- голос Лесі був засмучений,- я хотіла обручку, весілля, а потім вже побут. А він спочатку посуд, віник…, хоча він запевнив мене, що всіма домашніми справами буде займатися домогосподарка. Та зміст один і той. Але це не те, бо я хочу в першу чергу весілля.
-А я навпаки навіть рада, що в першу чергу, як ти говориш посуд та віник. Це можливість краще впізнати один одного. Зрозуміти чи справді це твій чоловік чи це тільки ілюзія омріяного щастя…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Оманливий рай, Світлана Литвиненко», після закриття браузера.