Читати книгу - "(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Алексе, в жодному випадку, я не жалію про те, що сталося між нами. Я і сама цього бажала.
Вона повернулася до мене, ніжно провела своїми пальчиками по обличчю, а потім міцно обняла притуливши голову до мене.
— Тоді чому ти не вліжку? А стоїш біля вікна.
Вона тяжко вздихнула, підняла свої очі довго вдивляючись в мої.
— Якби ж ти тільки знав, як мене поїдають сумніви з середини. Я вперше не знаю, як вчинити правильно.
— Мел, люба, поділися зі мною своїми переживаннями!
Я підняв її долоні, почав цілувати витончені пальчики, не розриваючи нашого зорового контакту. В її очах було стільки ніжності і теплоти.
— Скажи мені, якими ти бачиш наші стосунки?
— Так ти згідна? - від радості я її підняв і почав кружляти.
— Алексе, зупинися, - засміялася вона, - я ще не погодилася, тільки спитала.
Я митю опустив її на землю.
— Мел, ти вагаєшся в мені чи в собі? Тебе бентежить наскільки щирі мої почуття до тебе?
— Так, ти правий, мене хвилюють твої почуття, я хочу зрозуміти...
— Мелані Вудс, я кохаю тебе з першого нашого погляду, - не давши їй закінчити, вимовив в самі губи, притиснувши до себе. - Надіюся, так тобі буде зрозуміліше. Як тільки тебе побачив, зрозумів, що ти моя і я тебе так легко не відпущу і не здамся. Ти для мене, як промінчик сонця вкінці тунелю. Твої ніжні шовковисті вуста зводять з розуму, щоразу, як побачу тебе.
— Ох, Алексе, я теж тебе кохаю.
Наші губи зімкнулися в солодкому поцілунку. Ми пожадливо цілували один одного сплітаючи наші язики в танці. Нам було двом мало цього, але ми розуміли, що попереду в нас ще незакінчена розмова.
— Алексе, кави випити в нас не вийшло, може тоді чаю?
— Давай свій чай.
Мел швидко зробила заварку, вийняла торт з холодильника і ми сіли до столу.
— Меланія, ти так і не сказала чи згідна бути моєю дівчиною? - попиваючи чай спитав я з ніжністю.
— Алексе, обіцяй, що вислухаєш мене до кінця і не зробиш поспішних висновків.
— Обіцяю, кохана.
— Я боюся, що наше кохання не витримає випробувань. Ми не зможемо з тобою відкрито зустрічатися на людях, допоки ти не закінчиш навчання.
Якщо про наші відносини дізнаються в інституті, нас зацькують студенти і мене звільнять. На тобі це теж відіб'ється, ти майбутній адвокат, і твоя репутація постраждає.
При слові "репутація " мене аж пересмикнуло. Все своє життя, батько постійно про це твердив нам з мамою. А насправді, татові слова були нічого не варті. Репутація це тільки ілюзія того, чого насправді немає.
— Крім того, в мене на опікунстві Віталіна, її це теж може зачепити - продовжувала вона. - Як довго протримаються наші стосунки в постійному стресі? Чи варто нам розпочинати те, що й так приречене?
Кожне слово їй давалося важко, вона нервувала і прикушувала нижню губу час від часу.
— Мелані, - взявши її руку в свої, - поглянь на мене. Я не боюся проявляти свої почуття до тебе і мені байдуже хто там і, що про нас подумає, чи скаже. І репутація майбутнього адвоката мене не хвилює, я не планую ним бути, це батько мене змусив.
Заради тебе, я готовий на все. Якщо для тебе так важливо, зберігатиму наші відносини в таємниці, я почекаю стільки скільки тобі буде потрібно.
Мел, я тебе кохаю і відпустити не готовий.
—Ох, Алексе - вона піднялася і сіла верхи мені на коліна, ніжно провела рукою по моєму волоссю, - ти не залишаєш мені вибору. Я не знаю чи вчиняю правильно, але відмовитися від тебе я теж не готова.
—Ми з тобою подібні на нічних метеликів, які надіються не обпалити свої крила на світлі.
—Кохаю тебе! - пристрасно вимовила в губи, за мить жадно цілуючи мене.
Мої руки опустилися на її голу попу, яку прикривав тільки короткий халат. Провів рукою до гарячого лона, яке було готове прийняти мене. Ніжно погладжуючи її пелюстки, розкривши їх, натиснув на чутливий клітор.
— Пані викладачко, що за аморальна поведінка? Де ваші трусики, Меланія Олександрівна?
Розв'язуючи халат вільною рукою, а іншою масажуючи її клітор, шепотів з усмішкою в соковиті губи.
— Вас слід, негайно, солодко покарати.
— О, так, я готова мій коханий, - тручись об мої пальці ще інтенсивніше.
Оголивши плечі я цілував ніжно шию, ключиці опускаючись до оголених грудей. Вона простогнала, вигнулася дугою, оголюючи своє тіло ще більше...
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «(не) згоріти вщент, Мелорі Бронд», після закриття браузера.