Читати книгу - "Невдячна іграшка"

– Взагалі-то я не питав, але судячи з анкети 35. І звичайно, вона змінилась відтоді, стала більш жорстка та безкомпромісна за ці п'ять років, відколи я її знаю, – промовляючи ці слова  Станіслав зависає в задумі.

– От бачиш. А ти не боїшся мати таку вольову, владну дружину? – хотілось його підколоти, але Стас не ведеться, лиш заявляє:   

– Ти просто мене ще не знаєш. У мене доволі жорсткий характер. Все буде добре, запевняю, – чомусь я не чую ніжності в голосі Станіслава, коли він говорить про Грабовську. А, зрештою, то його справа. Впевнена, хто-хто, а він точно знає, що робить. 

Розумію, що ми можемо отак розмовляти нескінченно, але ця тема мене уже геть не цікавить, мені байдуже. Тому вирішую, що пора нарешті вкладатися спати. Завтра у мене свої плани, відмінні від Стаса. У нього, здається, рибалка, про яку він чомусь не згадав сьогодні жодного разу,  а я їду в гості до Віталія на дачу, на шашлики та родинне святкування виходу у світ монографії його батька. Мені доведеться знайомитись з батьками Віталіка. Отже, треба виспатися, аби бути без кругів під очима від недосипу. Це важливо. Я хочу їм сподобатись і зовнішністю також. Віталій заїде за мною в районі 12, ми так домовилися. Повідомляю про своє бажання йти спати Стасу. Бачу, він дещо розчарований, однак погоджується з моїм рішенням.  Ми дружно піднімаємося на другий поверх, і кожен потопає у свою спальню.

– Добраніч, Валю, – доносяться до моїх вух слова Станіслава Маєвського. Він ще стоїть поруч мене на порозі моєї спальні втомлений і сумний. –  Солодких снів! 

– Дякую! І тобі гарно виспатись, – кажу, розуміючи, що ще не скоро мені сьогодні заснути. Надто багато новин звалилось на мою бідну голову. Непросто все це. Несподівано Стас цілує мене у щоку. Дивний вчинок. Неочікувано, але так приємно. Не розумію, що це він робить і навіщо?