Читати книгу - "Провальні канікули, Елла Савицька"

- Α як же привілеї? "Секс по дружбі" дивилася? Я не проти такого! - продовжуючи посміхатися, він вийняв свою долоню з моїх рук і ляснув ними, повертаючи собі звичну роль веселуна. Імовірно, одкровення на сьогодні закінчено.

- У "Сексі по дружбі" Тімберлейк влаштував Мілі шикарний флешмоб, ось якщо і ти мене таким удостоїш, то я подумаю, - підхопила його веселий настрій і я.

- Нууууу, mi amor, там спочатку вона йому дала, і не раз, а вже потім він на знак подяки влаштував флешмоб. А я за що дякувати буду?

- За перебування моєї прекрасної особи поруч!

- Пфф. За це я можу хіба що сам тобі станцювати. Так уже й бути, голим. - Пабло потягнув за край своєї футболки, маючи намір її зняти, і я швидко його зупинила.

- Ні, ні, звичайного "дякую" вистачить! - я розсміялася, а він скорчив незадоволену міну.

- Якась ти неправильна подруга, дівчата зазвичай просять мене роздягнутися, а не навпаки!

Так ми і просиділи з ним ще півгодини, базікаючи ні про що, а потім він провів мене додому, і, чмокнувши на прощання в щоку, полетів заступати на нічну зміну в бар.

Наступний день у ресторані підніс мені неприємний сюрприз у вигляді пари автобусів з голодними туристами. Ми з Лолою бігали залом, немов заведені, і якщо їй було легше хоча б у тому, що коктейлі для її замовлень робив Αндрес, то я практично диміла від зосередженості. Нікого не забути, подати потрібний коктейль, не переплутати інгредієнти і не розлити нічого. Алкоголь занадто дорого коштував, щоб віддавати за нього свої дорогоцінні чайові, які якраз-таки в авральні дні були божевільними.

- Де мірна чарка? - запитала я скоріше себе, ніж Дельгадо, коли вкотре зайшовши за бар, не знайшла її на своєму місці в кутку столу.

Гарячково обертаючись на всі боки, я шукала, куди могла її поставити. Хоча точно пам'ятала, що залишила там. Я завжди ставлю її в кут, навіть рефлекс уже виробився - беру склянку, кладу лід, тягнуся по чарку, відміряю алкоголь, ставлю її на місце, розбавляю напій, приправа, якщо потрібно, і трубочки. Присівши навпочіпки, подивилася полицю під стільницею. Порожньо.

- Щось загубила? - пролунав згори глузливий голос ненависного бармена. Підняла голову, коли він саме наливав лікер в один із коктейлів для Лоли.

- Це ти мені? Схоже, щось у лісі здохло, - пробурмотівши, підвелася і продовжила озиратися на всі боки в пошуках заповітної чарки.

- З чого ти взяла, що там хтось здох? - здивовано покосившись на мене, перепитав Андрес.

- Це вислів у нас такий в Україні. Означає, що сталося щось екстраординарне. От як те, що ти заговорив зі мною! - пояснила я.

- До чого тут екстраординарність і дохла тварина? Маячня якась! - фиркнув він, не розуміючи всієї глибини цього словосполучення. Але не буду ж я йому пояснювати, як нам воно буває дуже доречним, для пояснення ситуації.

- Гаразд, не важливо. Забий. Ти не бачив випадково мірну чарку?

- Можливо. - Виставивши готові коктейлі Лолі на стійку, він, нарешті, зволив на мене подивитися. Руки склав на грудях, стегном сперся на стіл і дивиться, навіть не намагаючись приховати глузливу посмішку.

У мене від обурення навіть слова пристойні з голови вилетіли. Значить, сховав її спеціально і чекає моєї реакції. Гад повзучий!

- Андресе, дай чарку. Мені потрібно приготувати коктейлі, відвідувачі й так довго чекають. - Постаралася надати своєму голосу максимального спокою, щоб не давати йому зайвий привід для веселощів. Він же тільки цього й чекає.

- Нічого, почекають! Ну, менше чайових заплатять, нічого страшного!

- Дай чарку! - проричала крізь зуби, втрачаючи терпіння. І навіть навшпиньки підвелася, щоб бути до нього ближче, і він розчув усе те, що, можливо, за секунду прорветься назовні.

- Не дам, - байдуже знизавши плечима, він, повторивши мій рух, схилився трохи вперед, зменшуючи між нами відстань.

- Значить, я піду, вимагатиму в Мартінеса іншу!

- Валяй! Усе одно просто зараз він її тобі не надасть, а ця - особисто моя. Вважаю за потрібне - даю користуватися, ні - викручуйтеся самі! Ну... або платіть за оренду, сеньйорита Емілія!

- Оренда мірної чарки? - я навіть скрикнула від подиву, тут же кашлянувши, намагаючись виправити ситуацію. На нас уже витріщалися з-за барної стійки кілька пар допитливих очей. - Ти знущаєшся? - прошипіла пошепки.

- Α чому ні? Кожен заробляє, як може! - схиливши голову на бік, він нахабно посміхнувся.

Очі заіскрилися, видаючи справжній кайф від того, що може поставити мене в незручне становище. Ну чому? Чому в нього така приємна посмішка, а сам він козел до мозку кісток? Як таке може бути, що найкрасивіші хлопці - потвори? Моральні потвори, якщо бути точніше! Його-то потворою назвати дуууже складно. Навіть навпаки. У приглушеному світлі ресторану його посмішка здавалася такою привабливою...

По-моєму, замість того, щоб вилити йому на голову коктейль, я стою і витріщаюся на ідеально окреслені губи. І він це бачить! Чорт, бачить ще й як, бо усмішка на його обличчі перетворюється на справжню широку самовдоволену посмішку, що оголює білосніжні зуби, а очі відверто сміються. Чорт забирай, яка ж я дурепа!

- Іди ти в дупу, Дельгадо! - випалила,і, різко розвернувшись, почала виставляти на стільницю інгредієнти для коктейлю.

Під його сміх потягнулася за льодом, намагаючись більше не дивитися на задоволену пику, і злячись на себе за цю ідіотську слабкість! Тепер він не просто знущатиметься наді мною, а робитиме це з більшим задоволенням, після того, як я залипла на його ідеальній фізіономії. Насипавши льоду в склянки, відвернулася за алкоголем. Повернувшись із пляшкою текіли в руці, так і застигла на мить. Біля склянок стояла мірна чарка. Обернулася на Андреса, але той, як ні в чому не бувало, тряс шейкер. Демонстративно відставивши її вбік, я увімкнула всю свою пам'ять і на око спробувала визначити потрібну кількість алкоголю. Але хіба це можливо, коли весь час я користувалася непрозорою металевою чаркою з позначками?