Читати книгу - "Сезон гроз"

це розповідаю, адже ти ці лекції слухав. Я тебе пам’ятаю, хоча ти, як вільний слухач, сидів звичайно в останньому ряді аудиторії. Тому знову запитаю про твій досвід з демонами. А ти, будь ласка, дай відповідь. Не мудруй, якщо можна про це просити. І не вдавай здивованого.

— В моєму здивуванні, — сухо відповів Геральт, — нема ні крихти вдаваності, воно таке щире, що аж болить. Як може не дивувати факт, що про досвід з демонами питають мене, простого відьми́на, простого презерватива і ще простішого антидота. А питання задають майстри магії, котрі читають в університеті лекції про демонізм та його аспекти.

— Дай відповідь на поставлене питання.

— Я відьми́н, не чародій. А це означає, що мій досвід з демонами далеко поступається вашому. Я слухав твої лекції в університеті, Гвінкампе. Їх суть доходила навіть до останнього ряду аудиторії. Демони — це істоти з інших світів, відмінних від нашого. Елементарних Рівнів,… вимірів, площин, часопросторів чи як вони називаються. Щоб мати з ними досвід, демона потрібно викликати, себто примусом витягнути з його рівня. Це можна зробити лише з допомогою магії.

— Не магії, а гоеції, — перебив Пінеті. — Це фундаментальна різниця. І не пояснюй нам того, що ми знаємо. Відповідай на поставлене питання. Прошу тебе вже втретє. Сам дивуюся зі своєї терплячості.

— Відповідаю на питання: так, я стикався з демонами. Двічі наймали мене, щоб я їх … елімінував. Я справився з обома. З одним, що втілився у вовка. І з іншим, що вселився в людину.

— Ти справився.

— Справився. Це було нелегко.

— Але можливо, — втрутився Цара. — Всупереч тому, що твердять. А твердять, що знищити демона неможливо.

— Я не твердив, що коли-небудь знищив демона. Я вбив одного вовка і одну людину. Деталі вас цікавлять?

— Дуже.

— Проти вовка, який раніше в білий день загриз і розірвав одинадцятеро людей, я діяв спільно із жерцем, магія і меч перемогли, дружно-оружно. Коли я після тяжкої боротьби врешті вбив вовка, то демон, який в ньому сидів, вирвався на свободу у вигляді великої сяючої кулі. І знищив чималий шмат лісу, кладучи дерева покотом. На мене і жерця взагалі не звернув уваги, корчував пущу в протилежному напрямку. Жрець доводив, що це його заслуга, що це він екзорцизмами відправив демона у засвіти. Я, однак, думаю, що демон забрався, бо попросту занудьгував.

— А другий випадок?

— Той був цікавішим.

— Одержимого я вбив, — продовжив без підганяння. — І нічого. Жодних інших спектакулярних ефектів. Ніяких куль, сяйва, блискавиць, смерчів, навіть смороду. Поняття не маю, що трапилося з демоном. Вбитого оглядали жерці й магіки, ваші конфратри. Нічого не знайшли і не прийшли до жодного висновку. Тіло спалили, бо процес розкладу йшов якнайнормальніше, а була спека…

Замовк. Чародії перезирнулися. Обличчя мали незворушні.

— Це був, як я розумію, — сказав врешті Гарлан Цара, — єдиний спосіб справитися з демоном. Вбити, знищити енергумена, себто одержиму людину. Підкреслюю: людину. Вбити відразу, не чекаючи і не обмірковуючи. Рубати мечем, скільки сил. Та й годі. Це таким є відьми́нський метод? Відьми́нська стандартна процедура?

— Ні, Царо, сідай, двійка. Не вивчив. Щоб комусь допекти, недостатньо ні сильного бажання, ні ентузіазму, ні запалу. Необхідна процедура.

— Pax, pax, — повторно втихомирив сварку Пінеті. — Нам йдеться про уточнення фактів. Ти сказав, що вбив людину, це твої власні слова. Ваш відьми́нський кодекс начебто забороняє вбивати людей. Ти твердиш, що вбив енергумена, людину, одержиму демоном. Після цієї події, себто вбивства людини, не було помічено жодних спектакулярних ефектів. То чому ти впевнений, що це не був…

— Годі, — обірвав Геральт. — Досить вже того, Гвінкампе, ці натяки нікуди не ведуть. Хочеш фактів? Будь ласка, вони такі. Я вбив, бо так було потрібно. Вбив, щоб рятувати життя інших людей. А диспенсу на це одержав від правоохоронних органів. Дали її поспіхом, хоч і пишномовно. Стан найвищої необхідності, обставини, що виключають незаконність забороненого вчинку, пожертва одним благом заради іншого, загроза реальна і безпосередня. Факт, була справжньою і була безпосередньою. Можете жаліти, що не бачили того одержимого в дії, того, що виробляв і на що був спроможний. Я мало знаю про філософські та метафізичні аспекти демонів, але їх фізичний аспект по-справжньому спектакулярний. Може здивувати, повірте мені на слово.

— Віримо, — підтвердив Пінеті, знову перезирнувшись з Царою. — Цілком віримо. Ми теж багато чого бачили.

— Не сумніваюся, — скривив губи відьми́н. — Я не сумнівався і в Оксенфурті, на твоїх лекціях. Видно було, що ти глибоко знайомий з предметом. Мені дійсно придалася теоретична основа, тоді, з вовком і людиною. Я знав, у чому справа. Обидва випадки мали спільну причину. Як ти це називав, Царо? Метод? Процедура? Отож, це був чародійський метод і чародійська процедура. Якийсь чародій закляттями викликав демона, силоміць стягнув з його рівня, очевидно, плануючи використати з чародійською метою. В цьому полягає демонічна магія.

— Гоеція.

— В цьому полягає гоеція: викликати демона, використати його, а потім звільнити. Це так в теорії. Бо на практиці трапляється так, що чародій, замість звільнити демона, використавши, магічно ув’язнює його в тілі якогось носія. В тілі вовка, наприклад. Або людини. Бо чародій, беручи приклад з Альзура та Ідаррана, любить поекспериментувати. Поспостерігати, що вчинить демон в чужій шкурі, якщо його випустити на свободу. Бо чародій, наприклад, Альзур, є хворим збоченцем, який розважається і тішиться, коли демон вбиває і мордує. Траплялося таке, правда ж?

— Траплялися різні речі, — протяжно промовив Гарлан Цара. — Узагальнювати нерозумно, а пригадувати — низько. Нагадати тобі про відьми́нів, які не цуралися грабунку? Наймалися як платні вбивці? Нагадати тобі про психопатів, що носили медальйони з головою кота і теж тішилися, коли вбивали і мордували?

— Панове, — підняв руку Пінеті, стримуючи відьми́на, який вже готувався відповісти. — Це не сесія міської ради, не намагайтеся встановити, в кого більше недоліків і патологій. Зійдемося на тому, що ніхто не є досконалим, а патології не чужі навіть небесним істотам. Начебто. Зосередьмося на проблемі, яку ми маємо і яка вимагає розв’язку.

— Гоеція, — розпочав Пінеті після довгого мовчання, — заборонена, бо це вкрай небезпечна процедура. На жаль, сам виклик демона не вимагає ні особливих знань, ні особливих магічних здібностей. Досить роздобути якийсь некроматичний гримуар, а їх на чорному ринку