Читати книгу - "Чарівна ти"

class="p1">А вся ця жовта преса, що, здається, тільки-но його й паплюжить? За словами президента Хінд, усі видання належать Максові. Він придбав їх кілька років тому, коли журналісти почали надто глибоко копати. Завдяки своєму статусу — таємного власника — він мав змогу відволікати увагу публікаціями. Він зводив на себе наклеп за допомогою шалених історій, створюючи димову завісу, щоб приховати правду, таким чином підриваючи довіру до всіх засобів масової інформації.

— Навіть якщо хтось дізнається правду про Максвелла, — попереджала президент, — ніколи не зможе оприлюднити її. Ніхто не вірить тому, що про нього пишуть, більше ніхто не вірить. — І президент Хінд зненацька прошепотіла, ніби собі під ніс: — Я ніколи не хотіла бути президентом.

Поки вони їхали до будинку Об’єднаних Націй, у президента задзвонив мобільний. Пенні влаштувалася в шкіряному кріслі, притихла та дивилася в тоноване вікно — салон від водія відділяло звуконепроникне скло.

— Я намагаюся її умовити, — сказала вона співрозмовнику. — Будь ласка, нічого не роби. — Вона на мить замовкла, роздивляючись Пенні. — Добре, я їй не скажу. А навіть якби сказала, вона б однаково мені не повірила.

Навіть не чуючи голосу другого співрозмовника, Пенні здогадалася, що телефонує Макс.

Їхня автоколона безперешкодно рухалася вулицями, не затримуючись ані світлофорами, ані іншими автівками. Коли вони проїхали Брайант-парк, Пенні помітила довжелезну чергу біля крамниці на Шостій авеню під назвою «Чобіток». Переважно ті самі жінки-покупці, що шаленіли від «Чарівної ти», зараз юрмилися, щоб купити нові стильні черевики. Пенні не сила було збагнути таку тенденцію. Як на її погляд, черевики були незграбні та потворні, з широкими ремінцями через ногу та товстими підборами, але якась група, що розвивається, захопила ринок. Ті самі жінки по всьому світу перетворювали банальний любовний роман про вампірів у мегабестселер.

Президент закінчила розмову, сховала у кишеню телефон. Її увагою заволодів натовп жінок у крамниці зі взуттям.

— Моє знайомство з Максвеллом почалося, як будь-яка згубна звичка, — пригадувала вона. — Спершу було весело. Я була твого віку. На той час мені здавалося, що Макс — усе, що мені потрібно в світі.

Було щось прикре в її обличчі, коли вона розповідала про себе, юну, наївну. Голос глухий від огиди до самої себе.

— Я довірилася йому.

Пенні ніяково зсунулася на сидінні. Коли президент говорила, тіло Пенні відповідало на сексуальні натяки. Соски болісно затверділи, настільки збудилися, що навіть шовкова мереживна білизна здавалася наждачним папером. Може, через рух автівки або запах шкіряних сидінь, але вона відчула, що в її промежині збирається тепла волога.

Президент Хінд поцікавилася:

— У вас уже були стосунки з чоловіками після нього?

Пенні пригадала ґвалтівника, але похитала головою: «Ні».

— Йому здається, що він нас захищає, натомість він контролює. Для Максвелла це одне й те саме.

Коли дісталися Лексингтон-авеню, Пенні так повільно та утруднено дихала, що відкрила рота, хапаючи повітря.

Президент Хінд сумними очима дивилася на дівчину.

— Я благала його нічого не робити. — Дещо дивна поведінка для змовниці. Зі свого місця вона нахилилася, узяла тремтячу, гарячу руку співрозмовниці. — Тільки дихай. Просто продовжуй дихати, — казала вона.

Голос Кларісси Хінд зачаровував.

— Уяви, ніби це зміни погоди, на кшталт раптового шторму. Людині несила йому протистояти, тому змирися. Нехай пройде. — Вона притиснула два теплих пальці до шиї Пенні і мовчки порахувала. — Ось так, — заспокоїла вона. — Ти повертаєшся до норми.

Хінд взяла руки Пенні у свої долоні та почала благати:

— Послухай! Лише одна-єдина людина в світі може врятувати жінок. Ця людина мешкає в печері високо на горі Еверест. Її ім’я — Сивоборода Баба, вона найвеличніший живий секс-містик. — Президент притягнула Пенні ближче, обійняла молоду жінку. Щока до щоки, Хінд прошепотіла Пенні на вушко: — Вирушай до неї! Повчися в неї! Тоді ти зможеш протистояти Максвеллу на рівних!

Хінд розірвала обійми та відкинулася на спинку.

Хай там що накотило на Пенні, збудження почало відступати. Дівчина збентежилася, але остаточно отямилася, аж коли автівка дісталася місця призначення. У товаристві президента Хінд вона протиснулася крізь охорону. Пенні здалося, що представники спецслужб в ООН були братами-близнюками охоронців, які супроводжували Алюет того дня, коли вона давала свідчення. Вони провели двох жінок за сцену. Там гример усадив Хінд біля туалетного столика з дзеркалом і почав чепурити.

Дивлячись у дзеркало, вона звернулася до Пенні.

— Я розповіла вам усе, що насмілилася розповісти. Якщо скажу більше — він вб’є нас обох. — Погляд її закрижанів, вона поставила на столик дамську сумочку від «Дуні-енд-Бурк», дістала флакон з пігулками. Проковтнула дві, сховала флакон у сумку, застібнула її. — Коли-небудь ви зрозумієте. — Президент перевела погляд, щоб бачити лише її відображення. — Колись усвідомите: те, що я маю намір зробити, — найліпший та єдиний вихід.

Це були останні слова мадам президента перед тим, як вона зайняла своє місце перед представниками всіх націй світу. Коли її представили, гомін серед преси вщух, вона впевнено вийшла з-за куліс на середину сцени.

Зростаючи, особливо протягом напружених років навчання на юридичному факультеті, Пенні обожнювала цю жінку. За словами жовтої преси, Кларісса Хінд — відважна організаторка спільноти, яка боролася за поліпшення фінансування збіднілих громадських шкіл у Буффало. Вона очолила похід за спільним фінансуванням і звернулася безпосередньо до К. Лінуса Максвелла за великою сумою пожертвування. Вони негайно стали об’єктами світської хроніки. Він розгледів якісь вроджені якості й пестив її благородство.

Пенні дивилася на безстрашного міжнародного лідера, якого вона завжди ідеалізувала.

— Громадяни світу… громадяни Сполучених Штатів, — почала президент. — Я смиренно стою перед вами. Три роки тому я зайняла цю посаду й обіцяла слугувати та захищати.

Її посилений динаміками голос лунав величезною залою нарад.

— Але не виконала своїх обіцянок.

Реакцією на її слова було шоковане бурмотіння, яке дедалі гучнішало, коли десятки перекладачів синхронно перекладали це повідомлення в навушники кожного присутнього.

— Моя невдача та боягузтво — лише моя провина. — Ніби стоячи перед розстрільною командою, лідерка вільного світу високо підняла голову. — Я лише молюся, щоб нещастя, якого я побоююся, ніколи не трапилося!

Вона розстібнула піджак, рука прослизнула до серця.

— І наостанок я благаю Господа пробачити мене. — Вона подивилася на Пенні, що стояла в кулісах, потім охопила поглядом присутніх, ніби дивлячись у вічність.

— За помилки нашої юності, — урочисто додала вона, — ми розраховуємося до кінця свого