Читати книгу - "Часу немає, Рустем Халіл"

Артур відповів скептичною посмішкою, зметикувавши, що після такого вступу має прозвучати щось геть безглузде, — і його очікування виправдалися. 

— Мої слова теж тобі видадуться маренням, як і мікроорганізми Левенгука, але це правда, вибудувана за ще не відомими нам із тобою законами. Я і є Едем. Я на один день опинився в тілі Олеся Міцного. Ми познайомилися з тобою два роки тому в твоєму кабінеті. Ти вже збирався йти додому, повісив халат у шафу, коли ввірвався я з результатами аналізів. Вікно було відчинене навстіж, і через мою різку появу папери з твого столу розлетілися кімнатою. Важко не запам’ятати дня, коли ти дізнався про страшний діагноз. А сейфа, з якого я вчора вкрав твій пістолет — він зараз у тебе під курткою, — у тому кабінеті тоді ще не було. 

Едем розповів йому про останній вечір. Про рішення вкрасти пістолет. Про погоню за Інарою. Про кригу, що скувала серце, коли вона поїхала на ліфті. Про допиту пляшку віскі. І нарешті — про джина у дзеркалі та угоду, про яку доведеться жалкувати вічність. 

Він ще не договорив, як Артур почав роззиратися — мабуть, подумав, що бере участь у зйомках дурнуватого телевізійного шоу, — але камер він так і не виявив. 

— Це я! — не здавався Едем. — Ми ходили на риболовлю, і ти обурювався, коли я випустив трьох упійманих за ранок карасів. Ти намагався захопити мене дворовим баскетболом, а я тебе — пробіжками вранці, але кожен зостався при своєму. Якось я навчав тебе свого коронного прийому в боксі й ненароком поставив тобі синця — тому ти досі не віриш, що замолоду я був у боксі дуже вправним. Ми з тобою одного року народження. Якось уночі ми влаштували марафон по барах, ти пив чисту горілку, а я коктейлі, і в останньому барі тебе забрала блондинка з манікюром справжньої хижачки. У мене в гостях на балконі можна курити тільки сигари й неодмінно зі склянкою віскі — як у «Юристах Бостона», але ти якось умовив мене викурити там косячок. Із вікна кабінету, в якому я вчора лежав, видно тільки багатоповерхові забудови. Я це знаю, бо колекціоную пейзажі з вікон. Ти гравець, і найкращий спосіб умовити тебе на щось — побитися об заклад. 

Артур наче пару лимонів з’їв. Його останній друг, який — о, диво! — міг би зараз повірити в цю фантастичну розповідь і подарувати Едемові щастя розуміння. Але дива не сталося. 

— Цікава історія, добре підготовлена. Отже, з Едемом ви справді знайомі — ніхто інший не зміг би розповісти тобі про ці деталі. 

— З першої хвилини його народження. 

— Ну добре, — Артур прийняв гру. — От тобі запитання, до якого Едем не міг підготувати тебе зарані. Мій улюблений колір? 

— Та звідки ж я знаю. Синій — як колір твого авто? 

— Білий. Тоді так: чому я вирішив стати лікарем? 

Едем зітхнув. 

— Не знаєш? Ну тоді спробуй відповісти на ці — ставлю один до п’яти, що в тебе не вийде. Який мій улюблений гурт? — Артур забивав запитання, як цвяхи. — Чому ми розлучилися з останньою жінкою, з якою в мене були серйозні стосунки? Скільки піджаків у моїй шафі? За кого я збираюся голосувати на цих президентських виборах? Як звуть мою сестру? 

— У тебе немає сестри! — Едем скочив на ноги. 

— Один із семи. Негусто, — Артур похитав головою. — А тепер припиняй клеїти дурня й розказуй, що це все означає? Звідки до мене така увага? Це ток-шоу чи якась дурнувата перевірка «Фарм-Ф’юче»? 

Можливість втрачено, зрозумів Едем, і будь-яка деталь про життя Артура, яку він може згадати, тільки погіршить ситуацію. 

— Це не шоу, і я не знаю, що таке «Фарм-Ф’юче». У мене немає іншої відповіді, — Едем відімкнув вхідні двері, збираючись зайти. Він знову ступив у драглисте болото самоти, що засмоктало його вчора. Але от двері відчинилися, мастиф Арбітр кинувся на Едема й узявся облизувати йому лице. Едем опустився на коліна й почухав йому спину. 

— Ти теж хворий? «Фарм-Ф’юче» вийшли на вас із Едемом і запропонували розіграти цей спектакль? Чи в моєму житті з’явився саме Едем неспроста? Він усе знав? 

Пес звернув увагу на Артура, загарчав і рушив до нього. Той позадкував. 

— Арбітре, фу! — наказав Едем. 

Пес завмер. Розмову було закінчено. 

Артур попрощався з Едемом неприязним поглядом і рушив до хвіртки, забираючи з собою зручну версію того, що відбувалося. 

— Арбітре, ходімо. Тебе чекає корм, а мене зйомки. Урешті-решт, як можна стати відомим і не побувати на шоу? 

Хвіртка скрипнула. Зачинити за собою Артур не завдав собі клопоту. 

Едем залишився сам. 

Тут було все: і лімузин, і червона доріжка, і клацання фотокамер, і какофонія масовки. «13-й канал» умів влаштовувати шоу. У прайм-таймі, коли конкуренти мірялися новинами, телеканал запускав програму за участю топових зірок і змушував глядачів відкласти пульт. 

Гості проходили по доріжці прямо в студію, дорогою встигаючи відповісти на каверзні запитання співведучого. Для шоу це було не лише зміною картинки, а й підтвердженням його статусності. А для Едема це стало першою за день можливістю насправді приміряти на себе образ рок-зірки. 

Після чаклунства гримера в очах защипало. Едема посадили в лімузин, який об’їхав орендований для зйомок павільйон із протилежного боку й висадив його біля червоної доріжки. Водій обійшов машину й відчинив йому дверцята, співведучий привітав зірку й атакував заздалегідь приготовленим жартом: чи правда, що глядачів заманюють на стадіонний концерт «Часу немає» обіцянкою, що після виступу буде футбол? Ні, відповів Едем, але тепер він розуміє, чому на всі його концерти співведучий приходить із пивом і фаєрами. Діалог цей, звісно, теж був заготовкою сценаристів. Учасники масовки професійно демонстрували захват. Оператори вишукували вдалі ракурси. Співведучий зробив селфі з Едемом — без сумніву, це використають на сторінках шоу в соціальних мережах — і повів його у студію. 

Очікуючи в напівтемряві закулісся, Едем прислухався до своїх вражень від лялькового світу шоу-бізнесу, в який він зазирнув. Так, його герої були оточені картонними декораціями. Зімни деякі з них — і опинишся в холодному кабінеті, де бухгалтер, зачинивши двері, підраховує з калькулятором захмарні прибутки. Але все ж це було чесніше, ніж картонне правосуддя, з яким Едем мав справу протягом усієї своєї кар’єри. Шоу-бізнес працював на глядача, а не на зірок, тому фальшивий натовп і заздалегідь заготовлені жарти були частиною добре проробленої роботи. 

Однак сьогодні Едем мав намір розбити сценарій шоу власною сенсацією. І від передчуття цього кров циркулювала шаленим потоком. 

Заграв оркестр, завісу відсмикнули, і Едема засліпило світло прожекторів. «Олесь Міцний, пані