Читати книгу - "Не чужі, Аріна Вільде"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ні. Усе гаразд. У мене друг автомайстерню тримає, він йому зробить за моїм проханням. Ти як? Не постраждала? — Давид повертає голову в мій бік, дивиться вичікуючи, а я ніяковію під його поглядом. А ще раптом згадую, що прислала йому свою фотку. І що він бачив мої трусики.
— Все добре. Просто злякалася трохи, — запевняю його. — Я б сама доїхала додому, тобі, напевно, на роботу потрібно.
— Я закінчив на сьогодні. У тебе передня фара розбита й передок добре пом’ятий. Мені буде спокійніше, якщо я буду знати, що додому ти дісталася без пригод, — хитає головою.
— Дякую, Давиде, — дякую йому знову. Мій телефон оживає в руці, цього разу і справді дзвонить батько.
— Щось сталося? У мене п’ять пропущених від тебе, а зазвичай і одного за день немає, — схвильовано питає він.
— Ні, уже все добре, тату. Але ти обіцяєш не сваритися? — кривлюся я, передчуваючи вдома скандал.
Навіть можу передбачити його слова. Скаже, що я неуважна, безвідповідальна, несерйозна. І автомобіль мені купив він даремно. Краще б і далі мене возив його водій.
— Що ти вже накоїла? — напружується він. — А я тільки зрадів, що ти заспокоїлася й почала поводитися гідно прізвища Смоленських.
Його слова ріжуть слух. Він так каже, ніби я зайва небажана ланка в його домі.
— Нічого такого. Просто… я в аварію потрапила і трохи побила автівку.
— В аварію? Лєро, з тобою все гаразд? — схвильовано питає він.
— Так. Я не постраждала, але передок авто…
— Та біс із ним, з тим авто, головне, що з тобою все добре, — дивує мене своїми словами, тому що я очікувала зовсім не такої реакції. — Ти де зараз? Я відправлю хлопців розв’язати це питання.
— Я вже додому їду, не хвилюйся. Давид уже допоміг мені з проблемою, — кидаю обережний погляд на чоловіка за кермом.
— Давид? Це який із води тобі допоміг вибратися?
— Ага. Я вдома скоро буду. Побачимося, — швидко промовляю я і вимикаюся, перш ніж батько встигне поставити запитання, на яке мені незручно буде відповідати перед Давидом.
До мого будинку ми їдемо повільно. У салоні грає спокійна музика. Іноді перекидаємося словами, які особливо нічого не значать. Я якось не поспішаю переходити на флірт. У повідомленнях це робити було набагато простіше, ніж у реальному житті.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. АнонімноУвага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Не чужі, Аріна Вільде», після закриття браузера.