Читати книгу - "Зламати ляльку Loly, Катерина Дако"

Дівчатка, як і обіцяла, сьогодні на честь свого 50-го підписника публікую одразу 3 глави. 

Думаю, буде справедливо робити так, коли будуть приєднуватись кожні нові 10 читачів. Так що від вас залежить кількість продовжень))))) 

Отже, в повідомленні, яке потрібно було виконати в п'ятницю, було наступне: "Надягни трусики, які лежать в упаковці. Чорні. Поруч із ними пульт. Натиснеш кнопочку включення перед тим, як сісти в автобус дорогою на роботу і з роботи. Думаю, тобі сподобається. Цілую".

Боже, знову завдання на людях. Він знає, що Лола погано реагує на увагу оточуючих. Навіщо тоді? Спеціально? Щоб помучити? 

Їй було гірко усвідомлювати, що все, що цікавить Гордія - це сексуальні експерименти. Чому вони зовсім не спілкуються? Секс, голий секс... Причому не тільки під час зустрічей, тепер ще й заочно, віртуально, так би мовити...

У сумних думках вона все-таки одягла трусики, пульт від них поклала в кишеню куртки.

Почувся звук нового повідомлення. Але воно було не від Гордія. Лола навіть засмутилася трохи. Хоч і такі, безглузді, із непристойними вказівками, це були знаки уваги. Знаки, що він пам'ятає про неї, думає про неї. Мабуть, навіть хоче її...

Нове повідомлення було від Інни: "Сьогодні о сьомій чекай". 

Отак, коротко, її знову поставили перед фактом.

Звичайно, вона буде рада бачити подругу, але чому ніхто не питає, чи не має вона свої плани? Гаразд, треба спочатку пережити сьогоднішні поїздки...

Підійшовши до зупинки, Лола чекала буквально кілька хвилин, вчасно встигнувши на перший автобус. За його наближення намацала в кишені пульт і натиснула єдину кнопку. І мимоволі ахнула. Краще б вона спробувала зробити це вдома. Тепер уже пізно було щось змінювати. Запізнюватися на роботу не можна. Тому Лола сміливо зробила крок до автобуса разом із ще кількома пасажирами.

Деяких вона знала в обличчя, бо, як і вони, щодня їздила цим автобусом.

Але сьогодні це була не просто подорож. Це було якесь секс-родео.

Ще на зупинці, включивши девайс, Лола відчула вібрацію пластини, закладеної в трусиках якраз навпроти найчутливішого містечка.

Зайшовши до автобуса Лола вирішила не сідати, тому що так трусики прилягали не настільки щільно, ніж тоді, якщо б вона на них сиділа. Але, проїхавши пару зупинок, дівчина зрозуміла, що ще трохи – і вона кінчить просто посеред поїздки. Давалося взнаки збудження попередніх днів, яке так і не знайшло виходу. Та й трусики були – просто жерсть.

Безперервна вібрація, яка посилювалася вібрацією автобуса, розпалила Лолу до краю. І тут вона почула звук повідомлення. Вже здогадуючись, від кого воно, дістала телефон із сумки і прочитала саме те, що й очікувала: "Не смій кінчати!"

Так просто. Написати – просто. А як не кінчити – це питання.

Лола спробувала стати на одну ногу, трохи змістивши трусики убік. Але вони були щільно притиснуті, та ще й зверху тиснув шов від джинсів.

Дівчину кинуло в жар, ноги затремтіли. Вона розуміла, що зараз виглядає збоку дуже дивно. Хоча народу в автобусі побільшало, і навряд чи на неї хтось дивився, але Лолу не залишало відчуття, що всі пасажири і навіть водій здогадуються, чим вона "розважається" під час поїздки.

Їй залишилося проїхати дві зупинки, поряд з нею звільнилося місце, і Лола майже впала на сидіння, розуміючи, що якщо не зробить цього, просто осяде на підлогу. Ноги не тримали. Збудження практично досягло піку.

Але, сівши, дівчина сильніше притиснула вібратор до ніжних складочок.

Сусідка, жінка років п'ятдесяти, зиркнула на Лолу, коли та активно зарухалася на місці, намагаючись знову змістити трусики. І подивилася з осудом. Від цього погляду Лола готова була провалитися прямо крізь підлогу автобуса, під його колеса, аби тільки подалі від своєї ганьби. Тому вона схопилася з місця, отримавши ще один, тепер уже здивований погляд, і попрямувала до виходу.

Вийшовши нарешті на зупинці, Лола засунула руку в кишеню і вимкнула нещасливу іграшку. Господи, хто вигадує такі знаряддя тортур? Чи може тим, хто ними користується, можна вчасно закінчити? Хоча, з іншого боку, як це виглядало б, отримай вона оргазм прямо посеред наповненого автобуса. Це б був її особистий кошмар на все життя. Жахливіше сексу за склом у клубі.

Пройшовши квартал у напрямку роботи, дівчина відчула, що почала приходити в норму. Усміхнулася, подумавши, що ще трохи - і навчиться справлятися з збудженням, пригнічувати його, стримуватися будь-якої миті. Хоча навіщо це їй? Цього від неї досягає чоловік? Для того, щоб чекати на Гордія з відряджень?

Може, з ним взагалі нічого не вийде. Адже незрозуміло було й досі, як він до неї ставиться. Байдуже, як до іграшки, чи все-таки відчуває якісь почуття. Чи нудьгує, як і вона? Страждає так само навряд чи!

Лола постаралася викинути гіркі думки з голови. Попереду був останній цього тижня робочий день, і треба було зосередитись на роботі. Хоча б сьогодні...

***

- Що він тобі подарував?

– Не подарував! Це не подарунок! Це, скоріше, покарання!

Вони знову пили чай у кухні. Інка не могла заспокоїтися, почувши, що Гордій забезпечив Лолу цілим арсеналом іграшок і тепер керує, що і як застосовувати.

- Ти серйозно? Він купив тобі вібратор?

- Та якби просто вібратор! - її кинуло в жар від одного спогаду про час, проведений сьогодні в автобусі.

Дорога назад була нітрохи не легше, ніж вранці. Але вона змогла, стрималась, терпіла.

- Ну, і що за іграшки? Може, покажеш?

Похитавши головою, Лола вже майже пошкодувала, що розповіла подрузі про їх із Гордеєм ігри. Точніше, його ігри. Адже вона не грає, їй доводиться з цим жити. Це для чоловіка вона – лише гра, забава. Лялька.

- Ну, і що ти? Чи багато вже спробувала?

- Інн, годі, будь ласка. Мені й так тяжко. Я весь час не висипаюсь, ходжу якась розбита, не можу ні на чому зосередитись. А ще мені його не вистачає.

- Кого, сексу? - усміхнулася подруга.