read-books.club » Молодіжна проза » Насіння, KoХанна 📚 - Українською

Читати книгу - "Насіння, KoХанна"

38
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Насіння" автора KoХанна. Жанр книги: Молодіжна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 ... 16
Перейти на сторінку:
Бенкет Індіанців

Що ви знаєте про індіанців? Що це корінний народ Америки. Зі своєю культурою, незвичайними оберегами та обрядами? Особисто я знав тільки це, до того дня, як познайомився з культурою одного племені «Абенакі», які мешкали на території Квебеку (Канада). 

 Зустріч із ними змінила все моє життя, перевернула свідомість, відкрила нову сторінку для духовного зростання. Я не розповідатиму, як я дістався, не розповідатимуся про їхні традиції, одяг, спосіб життя - все це ви з легкістю знайдете в книгах. Я розповім вам щось, чого ви не знайдете ніде. 

… весь ранок і день Абенакі готувалися до вечірнього бенкету. Я також був запрошений. Індіанці не дуже люблять непроханих гостей, але до мене вони поставилися з розумінням та повагою. До столу мене покликав сам Вождь, і запропонував сісти поруч із ним. Я був дуже задоволений і з радістю прийняв його пропозицію. Вечір проходив чудово, плавно переростаючи у ніч. Місяць та вогонь стали єдиними джерелами світла. Я помітив чоловіка, якого всі обіймали, ніби вітаючи з якимсь святом, і поцікавився у вождя, що є причиною. Він усміхнувся, глянув на мене і сказав: 

- Це Кваху. І бенкет на честь його смерті. Ми святкуємо прихід людини в це життя і проводжаємо її однаково. 

- Але... але як же він дізнався про свою смерть? , - я був здивований, але мій інтерес узяв гору над здоровим глуздом.

- Кожна людина знає. Я розповім про все завтра. А зараз, насолоджуйся святом. 
Весь вечір я сидів на своєму місці і не міг зрушити з нього, спостерігаючи за поведінкою індіанцем, а особливо Кваху. Він був такий молодий, і такий щасливий. "Орел" - ось що означало його ім'я. Він танцював навколо величезного вогнища, рухи його рук були подібні до рухів крил. Усі сміялися та танцювали разом із ним. 
…настав час прощатися. Я дивився, як Кваху йшов у темряву, раптом він обернувся, доторкнувся долонею до свого серця і простяг руку до свого народу, а вони, у свою чергу, зробили аналогічний рух. Він зник. Я бачив, як плаче його сім'я, але в цих сльозах не було болю. Вони не хотіли, щоб він зникав, але з усмішкою відпускали його тіло. 


Вранці Вождь запросив мене пройтися. Він просив помовчати деякий час і просто насолодитися прогулянкою. Його очі були заплющені, але крок точний і досить швидкий, складалося враження, що він знає кожен міліметр своєї землі. 
- Що ти хочеш спитати у мене, - вождь розплющив очі, і продовжуючи йти, заговорив. 
- Що трапилося з Кваху? Звідки він знав про свою смерть? 
Де він зараз, що сталося після того, як він пішов, ви знайшли його? 
– Ти сам знайдеш відповіді. У нас є чудове прислів'я «Не потрібно багато слів, щоб сказати правду».

-Але…. 

- Заплющ очі, -перебив мене Вождь, і зупинився біля обриву, - Що ти чуєш? 

- Ваш голос, - сухо сказав я, бажаючи отримати довгоочікувані відповіді. 

- Ти не мусиш ставити мій голос на перший план. Він може бути фоном, але не основним звуком. Ось основна проблема людей, які живуть далеко від природи. Їхні серця стають жорстокими. У білих людей занадто багато начальників, тому ви перестали чути себе. Поживи в нас ще трохи. І ти знайдеш відповіді. 

Його слова встромилися в мою підсвідомість. Я продовжував чути його голос у своїй голові. І усвідомлював, що кожне його слово - мудрість, яку має прийняти кожна людина. Минуло кілька місяців. Я знаю кожного з племені Абенакі, знаю їхні традиції та культуру, і тепер я знаю, що сталося з Кваху.Я лежу на безцінній землі та відчуваю прохолоду лісу. Мій погляд пробирається крізь теплі промені сонця і помічає орла, що летить. Це летить Кваху. Він прилетів відвідати свою землю. 

Світ навколо – це мій дім. Зі мною говорить вітер, мені посміхається сонце, і я – частина цього світу. Ви колись чули, як вовк співає пісню місяцю? 

Як дерева переплітають свої гілки між собою? Ви бачили, що люди стають птахами? Я бачив. І мушу вам сказати, що це неймовірно. Індіанці – це не просто корінний народ Америки. Вони розмовляють із тваринами, з вітром, із річкою. Природа - це їхній народ. Вона живе разом із ними, і вони живуть із нею. 

Я - Хоніеха, це ім'я мені дали індіанці. І колись, я заспіваю свою пісню місяцю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
Сподобався роздiл?
Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });
1 2 3 4 ... 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Насіння, KoХанна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Насіння, KoХанна"