Читати книгу - "Моя не маленька слабкість, Талі Верне"

    - Я мушу дочекатися доки мій одяг висохне, тоді піду, адже не можу я піти ось так. – Я вказала на себе в його сорочці, яка ледь діставала до моїх колін.

    - Тобі личить так, але без проблем. Випий – щоб голова перестала боліти, - він присунув стакан з якоюсь мутною рідиною ближче до мене.

   - Що вже отруїти мене хочеш? – Я взяла стакан і дивилася просто на Данила. Його емоції не відповідали погляду, він одягнув маску, яка не давала побачити його справжнього в цей момент, а мені хотілось.

   - Мрію про це, - тут він взяв мою руку, в якій був стакан, і зробив ковток, його адамове яблуко зарухалось, а місце, де він торкнувся мене своєю рукою, ніби вдарило струмом.

   - Мрій далі, може колись тобі це і вдасться, проте не сьогодні. – Я випила вміст стакану і провела язиком по губах, щоб зібрати залишки напою, подих Данила став глибшим і важчим, а в очах я знову побачила вже знайомий вогник.

   - Не роби так, рисеня, це моя територія. – Попередив він мене.

   І я зрозуміла, що це був не жарт, коли його пухкі губи торкнулись моїх. Я ледь втримала стакан в своїх руках, а в секунду він вже зник з рук. Данило вхопив мене своїми широкими і сильними руками за талію, піднявши одним ривком на острівець. Я відчула як його язик бореться за право вести цю гру з моїм, це була справжня битва. Він запустив свої руки в моє руде волосся, почав перебирати його крізь пальці. Мені так хотілося відчути його руки на собі, щоб він провів сильними долонями, вхопив мене за місця, які вже палали. Але він відступив, отак просто відпустив мене, поцілувавши в носик. Я відчувала всіма своїми нутрощами, що він не хоче цього робити, але ніби повинен. Провівши пальцями по моєму волоссю востаннє, він зазирнув своїми чорними, кольору грозового неба очима в мої і просто сказав.

   - Рисеня, ти надто солодка, щоб я тебе так легко зіпсував, - він посміхнувся, тільки це була сумна посмішка, і вийшов в одну із кімнат,  яка, мабуть, була його кабінетом, залишивши мене одну на острівці важко дихати після цього поцілунку, який зносив дах.