read-books.club » Сучасна проза » Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи 📚 - Українською

Читати книгу - "Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи"

187
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи" автора Таня Малярчук. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 2 3 4 ... 42
Перейти на сторінку:
поглинутих вікон тричі мені являлася любов і жодного разу тобі не пощастило

я підозрювала що чоловік на сусідній лежанці - паскуда

перед дев’ятою вечора він захропів

його живіт рухається ритмічно як локомотив і шлункова пара через нижню губу гейзером вивергається назовні

за вікном потяга йде дощ

жіночка поруч довго розказує який у Сибіру гарний клімат як її небога там вилікувалася від астми як чоловік небоги багато заробляє і взагалі яка південно-західна залізниця багата а лише вдає із себе бідну і це не дивно бо всі високоґатункові вагони йшли до Якутії чи на БАМ… донька жіночки не хотіла вертатись із Сибіру кричала: нє паєду! нє хачу! та й сама жіночка не зробила б цього якби не чоловік якого знаєте дуже постарили морози зробили згустком сентименту й ностальгії і от жіночка спакувала свої речі в чотири валізи купила авіаквитки хоча могла взяти пільгові на потяг і рушила в Україну мало того на самісінький захід а тут клімат вологий атмосфера як холодець донька он уже понад рік слабує на хворе горло

сусід на лежанці хропе ще голосніше і мастистіше але жіночка вдає ніби їй не хочеться ригати

ще б пак адже вона пропрацювала провідницею тридцять років

скільки набачилася хропучих тіл і смердючих шкарпеток що…

(на горизонті показалися зубці тополь і жінка на мить примовкла)

що такий ландшафт їй навіть приємний він нагадує їй що треба беззастережно любити людство (я шаленію від думки що жіночка - євангелістка) що це прерогатива не лише євангелістів он скільки їх шарлатанів розвелось

жіночка зараз живе в Івано-Франківську але хоче обміняти цю квартиру на квартиру у Вінниці - горло доньчине вже замучило та й Вінниця кажуть гарне місто озеленене вдосталь роботу легко знайти… минулого літа жіночка ледве не помінялась… квартиру оцінили в 4,5 тисячі але міняйло раптово помер ну і слава Богу… не того що помер а того що не помінялась бо після теракту в Нью-Йорку її квартиру оцінили майже в 7,5 тисячі а це подумати! - три тисячі! - добра копійка дасть Бог ще один теракт - за цілих десять можна буде продати…

жіночка замовкла

дощ скінчився

згори у вікні визирнуло сонце але дебелий чолов’яга на верхній полиці заступив його своєю ногою із зашкарублим чорним нігтем

нарешті дівчинка з іншого купе біжить до кльозету ригати але не встигає добігти і вертає просто на долівку останнього купе

у вагоні висить штин не до кінця перевареної їжі і я не можу цього пробачити хропунові - людей що хропуть треба знищувати при народженні

хропун їде до Тюмені працювати - дорогу йому оплатило начальство

провідниця лягає спати і в мене зароджується страшна підозра

так і є - вона теж хропе

однак тонше й протяжніше ніби на рот їй накладено свисток від чайника

маленька дівчинка з випорожненим животом дивиться у вікно

її мати поприбирала драглі і тепер глухо вивчає свої ноги - вона була поклала око на робітника з Тюмені але після такого все пропало

дівчинка каже:

- я назву цю троянду Адольфо

о лише заради тебе кохана я переживатиму цього року другий сезон полуниць і максимальне звуження щелеп під тиском російської мови…

це заслання мені страшніше як забобон

я пам’ятала його худорлявим мулатом з квадратовим розрізом рота власне це був уже не справжній мулат а мулат моєї родини бо вдався такий очевидно в діда а дід удався в чоловіка материної сестри тобто в свого дядька і тому породілля відразу хотіла його задушити курячою подушкою і якби вона це зробила то не було б ні діда ні його а вона б це зробила бо перші дві дитини «померли» з голоду за незрозумілих обставин - але якось невчасно зайшла Велика Марія (її сестра у другому хресті) і сказала:

- Груба Маріє бійся Бога що ти робиш!!!!! - І зашаруділа своєю таркатою кльошевою спідницею так що Груба Марія мусила змиритися але всередині вона обурювалась бо Великій Марії добре було говорити її мати віддала заміж у чотирнадцять років за лінивого але статечного парубка і її єдиного сина вбив прикладом зайшлий москаль примовляючи: «Австрія Австрія як тебе звать яка ти красіва йоп тваю мать» - а вона Груба Марія несе на собі це прокляття кохати сестриного чоловіка Федора і батько це знає (не раз привселюдно бив і ганьбив) і сестра це знає але мовчить нічого не каже так ніби їй усе одно під який кущ мочиться її приланцюжений собака - один тільки Федір живе собі як звикле ходить у поле фліртує з дівками і ніхто його не ганить не картає ніхто слова не каже коли він забігає до Грубої Марії в стодолу ніби то його стодола і він забіг сюди за оберемком вівса для кобили…

лише раз від нього була Марії користь: допоміг другудитину поховати на цвинтарі межи людьми але й то побачили гробарі й донесли батькові…

і ось цей напівмулат що виглядав похмурим навіть тоді коли усміхався що ніколи нікуди не встрявав і не керував жодною ситуацією а сіявся крізь пальці як пісок і вислизав як вуж за межі ареалу поширення не пам’ятаючи ні свого діда ні своїх прабабок однак несучи на собі знак генетичного байстрюка зараз скоцюрблює плечі і має наляканий блукаючий погляд немов знає що тепер не може бути ніяких гордощів бо я дивлюся на цей край і все знаю

я завжди мріяла про таку тотальну зорову перемогу і думаю що пора йому вибачити - тепер він єдиний з усіх не вихваляє сибірську геологію можливо ненавидить її можливо її ненавидять усі але мовчать або хвалять ні частіше хвалять щоб усе виглядало як на аукціоні невимушено й легко

його мовчазлива але впевнена українська мова звучить тутешньому як прокльон

невибагливі слова майже інтернаціоналізми однак усе одно вимовлені чітко і твердо по-українськи - і я вибачаю остаточно

він тримає сина за руку і ще більше сутулить плечі мовляв назбираю гроші й виїду за Урал (здається що планета поділена на дві зони: до Уралу і після) а може навіть назад в Україну (вії і це каже умисне випадково так само міг би сказати про Уганду чи Мадагаскар) - тут непогано жити якби не зими: мороз 50 градусів руки мерзнуть якби не руки так саме через руки…

фрази його короткі й уривчасті як стрибки павука на фіранці

1 2 3 4 ... 42
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Ендшпіль Адольфо або Троянда для Лізи"