Читати книгу - "Франческа. Повелителька траєкторій"

— Cі-Ті, це Г’юстон!

— Г’юстон, Сі-Ті слухає! — відповіла Франческа в мікрофон мультяшним голосом.

Настала довга пауза.

Нарешті, з Г’юстона долинуло:

— Дитинко, а з дорослих у приміщенні хто-небудь є?

Почувши солодке сюсюкання жіночки з Центру Джонсона, всі присутні в командному центрі зареготали.

— Я доросла, я тут працюю! — роздратовано прошипіла італійка.

— Гм… е-е-е-е… Назвіться, будь ласка!

— Оператор Сі-Ті, зміна A, Франческа, — сказала Франческа.

— Секунду, — Центр Джонсона від’єднався.

У командному центрі гиготіли. Франческа сиділа червона, мов буряк, і зла, як свіжий хрін.

— Сі-Ті, це Г’юстон!

— Так!

— П… пробачте… — було чути, як у головному центрі контролю давляться сміхом. — Прийміть, будь ласка, кейс на корекцію…

— Прийняла, дякую!

— Д… дякую вам! — Г’юстон поспішив відімкнутися, мабуть, не в змозі стримувати сміх.

Відтоді Г’юстон кличе Франческу не інакше, як Tweety Bird [2], бо її голос один в один нагадує цвірінькання цієї мультяшної пташки.

* * *

Ми з Франческою — оператори корекції траєкторій Центру керування польотами. Водимо по орбітах сателіти й космічні кораблі. Наш командний центр розташований не в Центрі Джонсона у Г’юстоні, що в Техасі, і не в Центрі Кеннеді на мисі Канаверал, що у Флориді. Ми перебуваємо на одній авіабазі в Новій Англії. Командує базою бравий вояк, полковник Френк Норман Вескотт.

Оскільки ми з Франческою працюємо недавно, то маємо наставника. Він же янгол-охоронець, він же нянька й вихователь. Звати нашу няньку професор Рассел.

Навчання в нас відбувається як у буддійській школі Дзен — у формі діалогів Вчителя та Учнів:

— Ви знаєте, що буде з супутником, якщо ви введете неправильні координати й натиснете кнопку запуску двигунів?

— Знаю. Його закрутить по вектору впливу найбільшої сили, і якщо сателіт не зійде з орбіти, то його крутитиме так, що вирівняти буде неможливо. А якщо сила буде достатньо велика, то апарат може просто розірвати.

— І нас покажуть у новинах!

— І мене також. І полковника Вескотта. Та навряд чи він буде радий. Ви впевнені, що хочете повернути ключ і натиснути цю кнопку?

— Зараз у напарника спитаю. Ми готові?

— Цілковитий збіг розрахунків. Можна повертати. Мені вічно не щастить стати знаменитістю.

— Повертай.

— Є!

— Ми готові.

— Хай вам Бог помагає!

* * *

Щодня о шостій ранку на нашій авіабазі проходить церемонія підняття прапора. Прапор піднімають під гімн США, а потім полковник Вескотт виступає з короткою промовою. Більшість його промов — просто збірка афоризмів. Полковника розбирають на цитати, він породив купу відомих на авіабазі мемів.

— Ну що, засранці, приперлись Батьківщину захищати? — так лагідно привітав начальник авіабази, полковник Вескотт, новобранців-контрактників сьогодні вранці.

— Sir, yes, sir!!!

— Моє завдання — зробити з вас, недопалків, нормальних солдатів! Щоб я через якийсь час зміг спокійно віддати за будь-кого з вас своїх дочок, а мій заступник міг оженити на дівчатах, які є серед вас, своїх синів! А тими, хто вже одружений, щоб могла пишатися ваша друга половинка і без проблем відпускати у п’ятницю ввечері в бар! Усім ясно?!

— Sir, yes, sir!!!

— А тепер рівняння на прапор!!!

Мене полковник чомусь з першого дня кличе «кадетом», хоч для кадета я трохи старуватий. Вескотта дуже забавляє те, що раніше я був журналістом.

А ще йому не дає спокою факт, що я член медіа-корпусу ООН і досить часто працював у штаб-квартирі ООН у Нью- Йорку. До такої важливої штуки, як міжнародна дипломатія, полковник чомусь ставиться скептично. Хоч це його суб’єктивна думка.

— Що ти знайшов у тій ООН? — гарячкував, бувало, полковник Вескотт. — Це збіговисько здатне тільки лайно пережовувати!

— Ну, міжнародна дипломатія, безпека, — бекав я.

— Та ну, яка, в сраці, дипломатія? У Раді Безпеки сидять п’ятнадцятеро засранців, які нічого не можуть зробити з Росією.

— Але ж у США теж ж є право вето на противагу Росії…

— Ну на хера нам це довбане «вето»? Сидіти там у Радбезі і перекидатися «вето»? «Вето» мають тільки п’ять країн? Як це?!

— Ну, так було вирішено після Другої світової… І це ядерні держави…

— Після Другої світової? Ти серйозно? Минуло сімдесят довбаних років! Японія та Німеччина — не ядерні держави, але подивись, де Росія, а де Японія з Німеччиною! Зате Індія й Пакистан ядерні держави. І що? Їх у Радбезі нема. Дурня собача та ООН.

Вескотт вважає, що, замість стати бравим солдатом армії США, я змарнував найкращі роки свого життя на журналістику. Однак він не полишає надій зробити з мене людину.

Виходжу на перерву:

— Кадет Васильєв!!! Упор лежачи, разом зі мною!!! Поїхали! — звісно, що на двадцятому разі я здох. Двадцять перший уже не витримав. Після цього:

— Літман! Дай йому гвинтівку, рюкзак і каску! Присідання, пішооооов!!!

Сходив на перерву, ага.

* * *

Ніколи. Чуєте? Ніколи не питайте сицилійку про тарантелу. Ані про історію цього танцю, ані про те, які існують особливості виконання тарантели в різних регіонах, ані (боронь Боже!) про те, як саме її танцюють. Краще пошукайте в інтернеті. Бо спочатку сицилійка витиратиме сльози зворушення від того, що ви цікавитесь її культурою. Потім ви (а також усі навколишні, хочуть вони чи ні) вислухаєте годинну лекцію з історії танцювальної культури Італії, історії тарантели та історії Tarantella Siciliana зокрема. А на перерві будуть практичні заняття. І в радіусі двадцяти метрів танцюватимуть усі — хочуть вони чи ні. Це я вам гарантую.

У моєму випадку тарантелу вчились танцювати:

я;

професор Рассел;

полковник Вескотт;

сержант МакКарті;

старший офіцер Баррел;

оператор космічного зв’язку Трейсі;

двоє солдатів, що на свою біду просто проходили мимо.

Ми почули, що:

ми не відчуваємо ритму;

у нас не ноги, а продовження задниці;

усі повинні навчитись танцювати тарантелу і знати, що це таке;

це краще, аніж тупа тренажерка;

ми відчуваємо танець трохи краще, але нам ще працювати й працювати.

Перший здався професор Рассел, який викладає в нас спецкурс з фізики космосу та розрахунку траєкторій. Шанований у науковому співтоваристві фізик сказав, що він уже не в тому віці, та й навряд чи його колись укусить тарантул.

Услід за професором здалася суперінтендант сержант Сара МакКарті.

Потім Вескотт сказав, що в армійських черевиках важко стрибати, як цап.

За полковником відкололися всі військові.

Баррел удав, ніби йому зателефонувала дружина.

Трейсі зникла, здається, ще до Вескотта.

А мене врятувало те, що закінчилась перерва.

Потім з’ясувалося, що сама Франческа ніколи тарантели не танцювала, але вона чудово знає, як це робиться.

* * *

Усього одна неправильна цифра або кома, що стоїть не на своєму місці, призводить до неправильної команди на вмикання двигунів супутника — команди, що може стати фатальною.

Як цьому запобігти? Чи є «захист від дурня»? Звісно, є.

По-перше, це комп’ютер, який допомагає розрахувати корекцію траєкторії.

По-друге, це твій напарник, який на паралельній робочій станції виконує точно такі самі розрахунки. І якщо отримані результати координат траєкторії збігаються, то поворот обох ваших ключів дає команду на запуск двигунів.

Якщо ж результати у вас не збігаються тричі поспіль, то ви, обидва напарники, розраховуєте все вручну. Якщо і вручну розраховані траєкторії не збігаються, то в процес втручається Командування